Колишній народний депутат Андрій Лозовий написав зворушливий допис, присвячений Ігорю Єремеєву.
Текст Лозовий опублікував на своїй сторінці у фейсбуці.
Нагадаємо, минуло 5 років з дня трагічної загибелі народного депутата України, благодійника та співзасновника ГК “Континіум” Ігоря Єремеєва.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: День пам’яті Ігоря Єремеєва. ВІДЕО
Текст допису подаємо без змін:
це було настільки безглуздо, що так не буває. але є. а тебе нема. хоча за тебе досі п’ють, як за живого. і не віриться, що вже п‘ять років.
ти був настільки сильний духом, що міг сказати «ні» януковичу. тоді, коли він здавався вічним лукашенком тижневої давності. і ніхто не розумів, що буде далі. а ти прямо перед носом у диктатора став безплатно заправляти кожну машину, яка їхала на майдан.
ніхто не розумів, навіщо тобі верховна рада. і я теж бачив серветку, на якій ти написав: «я не буду більше балотуватись». на твої п’ятдесят фотографію цієї серветки мали опублікувати. але тобі завжди буде сімнадцять. але одного разу ти вийшов на трибуну – і всіх були мокрі декотрі місця. тоді і я зрозумів, навіщо.
ти вмів жити по-справжньому. колись зустрів тебе в економ-класі. здивувався. на другий день випадково дізнався, що ти оплатив чартер пораненому 18 чи 20 лютого менеджеру своєї кампанії. і зрозумів, що від тебе не треба дивуватись.
колись ми по дурості посварились. через одне хуйло, яке тобі треба було купити як біомасу. а я був молодий і дурний, тому не знав, що нема нічого вічного на землі під сонцем. затим не спілкувались. ти підійшов першим, хоча здавалось б мало бути навпаки. у тебе був козацький гонор. але не було гордині щодо маленької людини.
ти пам’ятав про рідне село острожець, куди зрештою і повернувся. хоча міг на хайгейт, пер-лашез або масличну гору. ти, в принципі, міг все. але любив людей більше за турбійони. ти підійшов, коли я зламав ногу. але мав лінь не лежати вдома, а ходити на роботу. сталінський ампір давив на мозги велетенськими сходами. а від мозгів болять ноги. ти учив мене ходити. вчив мене, як правильно, а як – не правильно.
пам’ятаю останні слова, які ти мені сказав: чувак, ти – крепкий, оклємаєшся. коли я дізнався про найбільшу безглуздість у твоєму житті. яка була настільки дурною, що воно взяло і закінчилось. то написав тобі ті самі слова. а ти взяв і не прочитав. прочитай на небі, будь ласка.
сьогодні заїду на якусь з твоїх заправок. куплю там все шампанське і роздам лівим людям. щоб вони теж, як за живого. ти був людиною, схожою на шампанське. з тобою завжди було свято. але любив волинську самогонку. в село заїду потім. пробач