«Мрію підкорити сцену «Євробачення», – «срібний» голос України волинянин Ярослав Карпук

Показати всі

«Мрію підкорити сцену «Євробачення», – «срібний» голос України волинянин Ярослав Карпук

Волинська земля завжди славилася талановитими людьми: письменниками, співаками, літераторами, публіцистами. Але давно вона не народжувала такого дивовижного голосу з українською душею.

Старовижівщина подарувала країні унікального виконавця Ярослава Карпука. У його неповторний оксамитовий тембр та милу усмішку не можливо не закохатися. Він підкорював українські та міжнародні сцени, а за кілька місяців підкорив серця мільйонів .

«Волинський Елвіс Преслі» під керівництвом Дзідзьо став «срібним» призером найпопулярнішого вокального проекту країни «Голос.Діти» .

14-річний хлопець, чий виступ на сліпих прослуховуваннях набрав більше мільйона переглядів і увійшов у десятку відео на Youtube, прославив рідну Стару Вижівку на всю Україну. Він став впізнаваним на вулиці, здобув шалену популярність та зізнався, хто підкорив його серце.

Сором’язливий, але серйозний, «старовижівський соловейко» Ярослав Карпук розповів «Волинській правді» про початок свого творчого шляху з чотирьох років, про теплі стосунки із Дзідзьо, підтримку Джамали, «армії» прихильниць та про свої мрії.

– Для тих, хто не дуже знайомий з твоєю творчістю, розкажи трішки про себе. Скільки тобі років, чим захоплюєшся, окрім вокалу, у вільний час? Та який взагалі Ярослав не на сцені, а в житті?

– Мені 14 років. Народився я у Старій Вижівці у співочій сім’ї. Мій дідусь та бабуся працюють у музичній школі нашого селища. Окрім вокалу я люблю гітару, фортепіано. Подобається створювати музику у різноманітних комп’ютерних програмах. Раніше любив грати футбол, їздив на змагання. Потім на перше місце вийшла музика і тепер більше займаюся розвитком у цьому плані. У житті я такий, як і на сцені: відкритий, справжній.

– В якому віці маленький Ярослав почав співати та від кого успадкував такий талант?

– На сцену вперше я вийшов, коли мені було чотири роки. У будинку культури в селищі тоді відзначали 8 Березня. Це був мій вокальний дебют. З дитинства розвивав мої здібності дідусь, адже голосом я вдався у нього. У мене немає можливості займатися професійно вокалом із викладачами, тому що поблизу їх і не має, а їздити до Луцька на 45 хвилин заняття буде трохи складно. Для мене дідусь і бабуся – авторитети. Вони розуміються в музиці, адже закінчили музичне училище і мають більше 35 стажу роботи. Пісні обираємо із мамою, але це тяжко, бо часто не можемо знайти спільну думку, тому в результаті співаю те, що порадить дідусь чи бабуся. Я вдячний їм за навчання і підтримку. Саме вони допомогли прокласти мені вокальний шлях.

Ти брав участь у великій кількості пісенних конкурсів: від регіонального рівня, до міжнародного. Від яких ти отримав найбільше користі та які запам’яталися найбільше?

– Безперечно, це «Голос.Діти», адже про сцену такого рівня я раніше лише мріяв. Ще дуже сподобався конкурс «Яскраві діти України», адже там ми виступали під живу музику і це нереальні емоції, нереальне звучання. Ну і ще пробував себе на «Україна має талант. Діти» у 2017 році. Там мені сказали три «так», але, на жаль, наступний відбір я не пройшов…

«Мрію підкорити європейську сцену, а саме «Євробачення»

В яких країнах ти вже виступав, яку сцену мрієш підкорити?

– Окрім рідних українських сцен у Луцьку, Львові, Києві, та інших містах я виступав у столиці Азербайджану Баку на джазовому фестивалі разом із «яскравими дітьми України». Мрію підкорити європейську сцену, а саме «Євробачення».

Хто ж твій кумир? На кого хочеш бути схожим?

– Кумирів у мене багато, але я стараюся бути не схожим ні на кого і водночас залишатися самим собою. Якщо мені подобається щось у виконавця, то я, звісно, можу щось з його виконання взяти собі, але не аналогічно, а задаючи свій тон. Мені до вподоби італійський гурт IL Volo, їх вишуканість, культура, манера виконання, від якої захоплює подих. Також серед кумирів – Queen, Beatles, Ed Sheeran, Майкл Джексон, Фредді Меркурі, Елвіс Преслі.

Важко не помітити, що ти і для конкурсів часто обираєш зарубіжні хіти. Як тобі вдавалося навіть у досить юному віці вдало виконувати їх?

– Так, я віддаю перевагу іноземним пісням, люблю щось нове для себе шукати. До прикладу, французькі хіти стараюся вчити за транскрипцією. Але я їх знаю небагато, часто обираю більш знайому мову, англійську, тому труднощів як таких не виникає.

«Я був впевнений, що Елвіс Преслі – попадання у яблучко»

Що тебе підштовхнуло йти на «Голос.Діти»? Як готувався до цього?

– Я вирішив спробувати свої сили, це останній рік, коли я міг брати участь. Батьки підтримали мою ініціативу. 18 серпня минулого року ми поїхали на кастинг із п’ятьма піснями, з яких мали вибрати одну для сліпих прослуховувань. Я був впевнений, що Елвіс Преслі – попадання у яблучко.

 Ти виконував таку дорослу пісню. У якому віці ти познайомився із творчістю Елвіса Преслі?

– У 12 років. Тоді я вперше почув пісню «Can’t help falling in love». Я обрав її для «Голосу», бо був впевнений, що мій виступ вразить журі та глядачів. Я довго готувався з дідусем. Преслі – король рок-н-ролу і це точно моє. Тут я не сумнівався (сміється, – ред.)

 Ти закінчив 8-ий клас. Як ставляться у школі до твоєї творчості? Вчителі роблять, так звані, «поблажки» майбутній зірці?

– Усі підтримують і радіють моїм перемогам. Звісно, деякі вчителі і скептично ставляться, адже часто не ходив на заняття у зв’язку із репетиціями чи конкурсами. Проте вважаю, це нормально. Поблажок немає, але контрольні дозволяють переписувати (сміється, – ред.)

«З Дзідзьо ми схожі характерами. Я б хотів з ним далі працювати»

Чи знав ти наперед, до якого тренера хотів піти?

– Ми взагалі спочатку не знали, які будуть тренери, а коли перед сліпими прослуховуваннями нам розкрили карти, я відразу подумав про Дзідзьо. Мені подобається творчість Джамали та гурту «Время и стекло», але, як на мене, з чоловіком працювати якось простіше, ніж з жінкою.

Він про тебе дуже схвально відгукувався. Розкажи, як складалися з ним стосунки? Який у нього підхід?

– Він – зірка на українській сцені, я його дуже поважаю і завжди старався максимум почути і взяти із його настанов, запам’ятовував поради. Він настільки щирий, веселий, ставився до нас як до власних дітей, як до рідних. От з ним просто комфортно. Який підхід? Ну він з нами не «грався», а вимагав здається більшого, ніж це було реально зробити. У професійному плані він жорсткий, але все одно залишався дуже добрим, як людина. Мабуть, завдяки цьому я і дійшов до суперфіналу.

Він як справжній зірковий тренер, ділився секретами свого успіху. Хоч він і мегапопулярний, але з нами був дуже простий, постійно жартував, взагалі спілкувався на одному рівні. Це мені в ньому дуже подобається. У фіналі у номері «Я і Сара» він вигадав зробити такий початок із «’O sole mio». Ми спочатку думали, що це жарт, але він казав, вийде класно. Мені дуже сподобалося, а коли я співав у фіналі пісню Arcadе, Дзідзьо хвилювався в рази більше за мене, адже вона була справжнім викликом.

Ти брав участь у дитячому шоу «Україна має талант», коли у журі сидів Дзідзьо. Можливо, ти йому ще пригледівся тоді?

– Так, потім на тренуваннях він казав, що впізнав мене, згадав, що чув уже мій тембр. Я б хотів надалі бути його учнем, а потім і співпрацювати, а він натомість сказав, що готовий приймати усі мої ідеї. Казав телефонувати, якщо потрібно. Мені здається, ми схожі характерами, я дякую проекту за таку можливість – працювати з Дзідзьо.

«На кожному етапі я змагався із собою»

Що для тебе було найтяжчим на «Голосі»? 

– Найтяжчим для мене були зйомки. Спочатку я міг розгубитися, перезнімали десятки разів, сотні дублів. Я дійсно ніяковів, бо не завжди розумів, як правильно себе вести, і чого від мене хочуть. Це постійна втома, адже по іншу сторону екрану не видно, скільки роботи зроблено задля одного кадру. Ближче до фіналу я вже почував себе трохи вільніше, навчився позувати, говорити та й взагалі, звик до камер.

Ще були такі ситуації, коли я на сцену виходив із температурою. Це було дві пісні – «Гуцулка Ксеня»  на батлі і «Can’t help falling in love» . Мабуть, це таки через втому. Я цілий день сидів у павільйоні, накручував себе, і вже ввечері відчув слабкість. Зокрема, дуже хвилювався, чи не стане гірше, і чи зможу я заспівати так, як спланував.

Кого вважав найсильнішим конкурентом?

З учасників – Олександра Зазарашвілі. А взагалі – самого себе. На кожному етапі я змагався із собою: чи зможу я, чи пройду далі, чи покажу, що гідний змагатися і розвивати більше свій талант. В першу чергу треба довести собі, що ти достойний, тоді і люди це почують і побачать.

Які настанови давала мама перед кожним виступом?

– Мама казала, «хвилювання – в сторону, зберися і відключися». Вона на кожному етапі була зі мною, і взагалі на усіх конкурсах мене підтримувала, вболівала, вірила, навіть тоді, коли я сам сумнівався. На проекті казала постійно, що пишається мною, і що я можу більше, ніж сам думаю. З таким настроєм я виходив на сцену, ніби на останній бій, хоч і старався не показувати цього.

«Я навіть мріяти не міг про суперфінал»

– Тебе давно вже найменували «старовижіським соловейком». Тобою пишається вся Старовижівщина та Волинь. Чи підозрював ти раніше, що дійдеш аж до суперфіналу?

– Тоді я лише мав невелику надію і бажання пройти сліпі прослуховування, аби працювати і вчитися у великих зірок. Я навіть мріяти не міг про суперфінал. Я дякую і старовижівчанам, і усім волинянам за постійну підтримку у соцмережах, ЗМІ, я це все бачив і був вражений. Не очікував такого.

– Для того, аби досягти успіху, треба прислухатися до критики і вміти її сприймати. Хто ж для тебе є найголовнішим критиком?

– Все життя – це моя родина. Для мене важлива їхня думка, не хочу підводити. Але це не той випадок, коли я чогось досягнув і все, вони мною пишаються і цього досить. Вони завжди змушували мене робити більше, ніж я можу, не зупинятися. На проекті головним критиком став Дзідзьо і, сподіваюся, ним залишиться.

 – У яких стосунках був з іншими тренерами?

– Найбільше я спілкувався з Джамалою. Вона розповіла мені багато корисного, відкрила кілька секретів у вокальному плані, про які я ніколи раніше не чув. Вона щиро мене підтримувала, і я був у захваті.

 – З якими відомими зірками ти вже співав на одній сцені та з ким мрієш заспівати?

У 2017 році в Ірпіні я заспівав з Тіною Кароль, на «Голосі» – з Дзідзьо та Неттою Барзілай (переможниця «Єробачення-2018», – ред.) З українських виконавців мені подобаються пісні «Океан Ельзи». З Вакарчуком хотів би заспівати.

Дівчатка з проекту розповідали, що у тебе закохані, та чи є та, яка підкорила твоє серце на «Голосі» чи поза ним?

– На «Голосі» були дівчата, з якими я подружився, і які мені сподобалися як виконавці. Проте, у рідній Старій Вижівці – найкращі дівчата, вони всі мене підкорили. Багато хто подобається, але тієї єдиної у мене немає.

 «Я маю мету – записати свою першу пісню та підкорити сцену «Євробачення»

Як плануєш продовжувати свій творчий шлях після «Голосу»? Можливо, маєш уже якісь пропозиції чи плани?

Я планую створювати щось своє: писати музику, тексти. Можливо, я б узяв участь ще у якихось проектах, наприклад, у дорослому «Голосі» через два роки. Але якщо постійно виступати тільки на таких шоу, то нічого не доб’єшся. Ти співатимеш чужі пісні, і тебе практично не знатимуть, не бачитимуть, на що здатний. Щодо пропозицій, то ще не було, але я буду працювати над собою і далі.

 Як змінилися твої мрії і цілі до «Голосу» та після?

Рівень моїх мрій зріс. Я багато що засвоїв і навчився. Все можливо, якщо над цим працювати, докладати зусилля. До «Голосу» я мріяв просто потрапити на проект і своїм вокалом зачепити серця українців, попрацювати з професіоналами. Завдяки шоу я навчився новому, навчився контролювати емоції на сцені, набрався такого досвіду, якого, мабуть, не отримав би на жодному конкурсі. Тут справа не лише у змаганні і випередженні один одного, але і у допомозі, вмінні вести себе гідно і при поразці. У вокальному плані я значно виріс поряд з Дзідзьо. Буду і далі дотримуватися його настанов, це дуже цінно для мене. Тепер я маю мету – записати свою перше пісню та підкорити сцену «Євробачення».

Ти став справжньою зіркою, адже у тебе армія фанатів у Instagram. У свої 14 ти починаєш роздавати інтерв’ю, автографи та стаєш улюбленцем тисячі дівчат. І як тобі ця популярність?

Рік тому звичайний хлопець з невеликого селища і не повірив би, що його життя так зміниться. Хоча я не можу назвати це популярністю, я радий, що моє виконання не залишило байдужим багатьох людей. Дуже приємно читати стільки схвальних відгуків, коментарів, повідомлень. Щодня відповідаю на сотні повідомлень, переважно від дівчат (посміхається, – ред.) У Києві підходили фотографуватися. Казали: «Ти ж Елвіс Преслі з «Голосу»? Я взагалі шокований. Я не ставив за мету досягнути популярності, я хотів прославити свій край, свою маленьку батьківщину – Стару Вижівку, набратися досвіду. Це був виклик самому собі, я хотів вразити глядачів, сподіваюся, в мене вийшло. Я став впевненішим і зрозумів, що треба наполегливо працювати, і тоді можна підкорити навіть найвищі вершини.

Як ставишся до прихильниць? Ще не «спіймав» свою зіркову хворобу?

Пишуть зараз багато дівчат, ми спілкуємось. Я стараюся відписувати усім, аби нікого не образити, так учить мама. Щодо зіркової хвороби, то кожен повинен мати силу переступати через неї, не піддаватися. Якщо ні, то це вже твій максимальний рівень, і ти вище не піднімешся. Я це розумію, і зіркою себе не вважаю, бо зараз розслаблятися не час. У мене повірило багато людей.

З ким подружився на проекті?

З усіма зі своєї команди. Це щирі, веселі, талановиті люди. Я радий, що познайомився з ними. В нас не було конфліктів ніколи в команді, усі один одному допомагали, хоч це і змагання, давали поради. Зараз найбільше спілкуюся із Сашою Зазарашвілі, Максом Комісарчуком, Кариною Столабою.

«Я завжди хвилююся: що на старовижівській сцені у будинку культури, що на «Голосі»

Відчутно було, як ти хвилювався перед кожним виступом. Як ти поборов це хвилювання в собі?

Я завжди хвилююся: що на старовижівській сцені у будинку культури, що на «Голосі», адже мене слухають люди. Треба зібратися: зібрати думки, сили, можливості. Я посиджу сам , налаштуюся, прокручу усі варіанти, оберу найкращий і до нього іду. Або ж інше: на щось дуже сильно розізлитися,  тоді думки відразу збираються у купу, холодний розум не дає затьмарити голову. Злість часто стимулює та мотивує.

З якою думкою ти виходив на сцену, коли співав фінальну пісню Елвіса Преслі?

Було багато нюансів, але я настільки був сконцентрований на пісні, що просто не міг думати про щось інше. Навіть у виконанні «Can’t help falling in love» тоді на фіналі і на сліпих прослуховуваннях є велика різниця для мене. Я з цією піснею прийшов, я хотів з нею і перемогти.

Ти виріс в рази, набрався досвіду та сміливості йти далі вокальним шляхом завдяки шоу. Кому найбільше вдячний за такий шанс – стати відомим на всю країну?

Своїй родині. Я дякую дідусю і бабусі за навчання, без них я не став би таким. Вдячний мамі з татом за те, що повірили у мене, готували до кожного ефіру, за те, що ніколи не відмовляли, а допомогли здійснити мрію. Сподіваюся, я їх не підвів, і вони можуть пишатися мною. Звісно, дякую людям, які за мене голосували, завдяки яким я і став «срібним» призером. Я взагалі не вірив, що я дійду так далеко на проекті. Я подавав заявки на різні конкурси, мені відмовляли не один раз і я все більше падав духом. Навіть на проекті такі нотки страху були у мене, але коли я побачив, скільки людей за мене вболівають, постійно пишуть, підтримують, я трохи заспокоївся і розумів, що гідний бути тут.

Тобто в тебе був таки період творчої депресії?

Так, ці постійні відмови вганяли мене у депресію. Я почав менше вірити у себе. Мені або відмовляли, або брали лише на перші етапи, а до фіналу я не проходив. Тоді я просто постійно співав, розвивав себе, дідусь завжди допомагав. Завдяки Дзідзьо я розкрився по-новому для себе, можливо, і для глядача. Він повірив, що хлопець зі Старої Вижівки з голосом Елвіса Преслі може закохати у себе слухача і вів мене до вершин.

Як ти відреагував на перемогу Олександра Зазарашвілі? Гадаєш, він цього заслужив?

Однозначно. Як я і казав, він був для мене найбільшим конкурентом і достойний цієї перемоги, адже також пройшов чималий шлях і старався удосконалювати себе. Я радий, що з ним познайомився і продовжую спілкування. Чесно, для мене увійти в трійку кращих в країні – вже величезна перемога. Я щасливий, що спробував свої сили на такому проекті, бо отримав значно більше, ніж розраховував.

Для багатьох волинян, старовижівчан ти – переможець. «Волинська правда» вітає тебе ще раз і бажає старання та натхнення, аби досягати усіх вершин.

– Дякую.

Текст Злата Максимук

Фото Сергій Демчук

 

 

3 Comments

  1. Avatar Ольховська Ірина сказав:

    Ярослав переможець не тільки для Волинян, а для всієї України! Моя родина і всі мої знайомі вболівала за Ярослава! Цей неймовірний тембр заворожує і неможливо наслухатись його співом! Щастя тобі Ярославчику і хай здійсняться всі твої мрії!

  2. Avatar Robertpobia сказав:

    Childrens porn clips PTHC CP
    Siberian Mouse Valya Tara Vicky
    NewSugar Goldberg Deadpixel
    HMM Series (Gracel and Friend)
    Laura Clip No Hangman Anal Series

    http://freetexthost.com/akswhelo4f

    freetexthost.com/akswhelo4f

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *