Мільйони невиконаних обіцянок та відкати. Як господарював у Луцьку Богдан Шиба

- Advertisment -

Мільйони невиконаних обіцянок та відкати. Як господарював у Луцьку Богдан Шиба

2020-й рік. Місцеві вибори в Луцьку. У списку – 11 кандидатів, у кожного з яких є своя історія і свій досвід. Серед кандидатів на посаду Луцького міського голови є добре відомий лучанам політик – Богдан Павлович Шиба. Колишній мер міста, який вдруге прагне сісти у владне крісло після десятирічної перерви.

Це сьогодні, через 10 років після його керування, він вимальовує собі імідж господарника. Років зо п’ять тому він на це не наважувався, бо спогади про його господарювання були надто свіжі. Тепер же, ймовірно, сподівається, що ці події трохи притупилися у пам’яті. Та й ціле покоління виборців підросло, якому навряд чи відомо, що таке «міст Шиби» чи «борги Шиби». А ось наступник Богдана Павловича через рік після виборів в інтерв’ю публічно заявляв: «Кривицький був кращим мером, ніж Шиба». Принаймні перший не наробив таких боргів місту, як другий, за які лучани кілька років розплачувалися.

Операція «Дахи»

Одна з міських програм, якою запам’ятався містянам Богдан Шиба, – програма «Дахи», яку ухвалили в міськраді у 2007 році. Сам Богдан Шиба пояснював, що фінансували її з різних джерел: перевиконання бюджету, доходу від земельних аукціонів, муніципальної позики. На її реалізацію виділили більш як 30 мільйонів гривень. На той час це була колосальна сума: у 2007 році долар коштував 5 гривень,а в 2008-му вже 8, проте, якщо конвертувати цю суму в іноземну валюту, програма і справді дорога.

І сьогодні Богдан Шиба впевнено хвалиться цими роботами: ще б пак, червоні шатрові дахи, встановлені в Привокзальному мікрорайоні, і зараз видно з висоти пташиного польоту.

Проте диявол ховається в деталях. І виявляється, оточення Богдана Шиби добряче підзаробило на цих роботах. Одним з підрядників виступало таке собі підприємство «Дисконт Плюс». Сьогодні воно вже ліквідоване. Проте записи про нього залишилися.

Керівником цього підприємства був Ігор Швець – давній товариш колишнього заступника Луцького міського голови Богдана Шиби і директора департаменту ЖКГ Луцької міської ради Владислава Стемковського.

Згадане підприємство за часів Богдана Шиби дуже «виручало» міські комунальні служби, зокрема «Луцькспецкомунтранс». У міськраді пояснювали: комунальне підприємство не могло впоратися з обсягами прибирання міста і взяло у цієї фірми в оренду техніку. Свого часу ПП «Дисконт Плюс» активно брало участь у різних тендерах та торгах на ремонтні роботи й реконструкції соціальних об’єктів за бюджетні кошти. Правоохоронцям тоді було добре відомо про цю фірму: є чимало кримінальних справ, у яких йдеться, що ПП «Дисконт Плюс» завищувало вартість робіт під час реконструкції багатьох комунальних об’єктів: Луцького геріатричного пансіонату, Волинського обласного санаторію матері і дитини «Турія», Головненської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, Берестечківського психоневрологічного інтернату, Руденського психоневрологічного інтернату. У всіх випадках КРУ виявило завищення вартості робіт, а судовими рішеннями фірму зобов’язували повернути кошти. Було порушено навіть справу про банкрутство, проте фірма припинила діяльність лише у 2016 році.

Квартира у кредит та раритетна книга

«Він не збудував хоромів за хабарі, як це зробили інші мери. Натомість брав кредит для купівлі квартири в Луцьку і 10 років його виплачував», – йдеться у матеріалі про Богдана Шибу, опублікованому на шпальтах видання Район. Луцьк.

Це він розповідає сьогодні. А ось у тому ж таки 2008 році (очевидно, знаковий рік для Богдана Павловича) він називав зовсім інші терміни.

26 травня 2008 року під час засідання обласного партбюро ВО «Батьківщина» колишні однопартійці Богдана Шиби (на той час він покинув лави партії біло-сердечних) заявили, що виконком видав Луцькому міському голові квартиру. Наступного дня це звинувачення Богдан Шиба під час прес-конференції заперечив, натомість розповів наступне: «Зізнаюся: квартиру, яку я купив, не зміг придбати за свою зарплату. Два роки я платив внески. На третину вартості квартири взяв кредит 250 тисяч і заплатив повністю всю суму».

Отже, рахуємо: якщо третина вартості квартири – 250 тисяч гривень, то помешкання вартує 750 тисяч. Зауважимо, у 2019 році Богдан Шиба продав цю квартиру за 1 836 000 гривень. Але повернімось до 2008 року. Богдан Павлович заявив, що два роки сплачував внески за дві третини квартири (500 тисяч гривень, судячи з його слів): 500 000/24 = 20 833,33 гривні.

На той момент, як він сам зізнавався в ефірі ТРК «Аверс», його місячна зарплатня становила 6,7 тисячі гривень. Тобто Богдан Шиба, з його слів, сплачував 20 833 гривні за квартиру при зарплаті 6 700 гривень, яка втричі менша за щомісячний платіж.

А в січні 2008 року газета «Луцький замок» повідомляла: міський голова подарував Луцькому музею книги та друкарства книгу, що, за словами директора історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Тараса Рабана, написана старослов’янською мовою приблизно в середині VІІІ століття.

Звідки у Богдана Шиби були гроші на такі раритети, коли на ньому «висіли» виплати за квартиру і чималий кредит, залишається здогадуватися.

Борги із зарплати

1 серпня 2008 року пресслужба Волинської ОДА повідомила: на Волині чималі борги із зарплати перед працівниками, в тому числі й у Луцьку. Зокрема сума боргу перед працівниками двох комунальних підприємств міста Луцька становить 175 тисяч гривень, або майже 3% у структурі боргу економічно активних підприємств (жек №3 та стадіон «Авангард»). Окрім того, не отримали 113,5 тисяч гривень зарплати і працівники колишніх підприємств КП «Ландшафт» і ДКП «Флора-Сервіс», на що міська рада мусила виділяти додаткові гроші.

Але ця ситуація не завадила міському голові зробити чергову гучну заяву. Мовляв, він вважає, що роботодавці Луцька можуть і мають платити працівникам більшу зарплату. Під час засідання виконкому Луцькради 7 серпня Богдан Шиба зауважив, що власникам підприємств слід було б хоч місяць пожити за ті гроші, які вони платять громадянам, що в них працюють, хоча і сам як представник органу місцевого самоврядування був роботодавцем, а на комунальних підприємствах не платили гроші.

Фактично, звинувачуючи підприємців у тому, що вони платять своїм працівникам низькі зарплати, міський голова як роботодавець взагалі не платив працівникам комунальних підприємств зароблене. Причому не є таємницею, що зарплата на комунальних підприємствах була нижча, аніж та, яку платили підприємці своїм працівникам.

«Ворог» самочинного будівництва і невихованих людей

«Якщо є самочинне будівництво, то його слід знести без жодних сантиментів», – заявив Богдан Шиба під час апаратної наради 5 серпня 2008 року. Також він закликав перевіряти всі факти самочинної забудови. Однак направду відтоді жодне самочинне будівництво не було знесено.

Брався Богдан Шиба і «розчистити джунглі Центрального парку». Так, у 2007 році він обіцяв: «Буде проведено інвентаризацію зелених насаджень. Очевидно, буде створено комунальне підприємство зеленого господарства, куди ввійдуть «Флора-сервіс», «Ландшафт» тощо, які будуть займатися всерйоз парком. Нас не цікавить бізнес в парку» (газета «Волинь», 30 серпня 2007 року). Уже через рік «Флора-сервіс» і «Ландшафт» мали величезні борги із зарплати і їх визнавали банкрутами. А «Зелене господарство» теж пропрацювало недовго.

30 жовтня 2007 року на офіційному сайті Луцької міської ради з’явилося повідомлення, що під час пресконференції міський голова пообіцяв: «У парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки нарешті буде наведено лад. Адже парк – це місце відпочинку громадян, і лучани хочуть бачити його чистим та впорядкованим». Згодом, вже у 2008-му, під час однієї зі щовівторкових нарад Богдан Шиба наголосив, що порядок в парку імені Лесі Українки таки буде. Мовляв, люди звикли, що в парку ніколи не було чистоти, але зараз буде все по-іншому. Роботи з благоустрою він обіцяв звершити до Дня Незалежності. От тільки виконати цю обіцянку не зміг. І зарослий парк, хащі, неприбраний центральний парк ще дуже довго «милували» око лучанам.

Власне, лише останні кілька років Центральний парк культури і відпочинку почав набувати цивілізованого, охайного вигляду.

Прибирання в Луцьку тих часів – то окрема болюча тема, особливо у паркових зонах. Поки Богдан Шиба нарікав на невихованість лучан і чекав, коли ж вони навчаться за собою прибирати, він же й обіцяв встановити смітники у парку 900-річчя Луцька. От тільки і цієї обіцянки міський голова не виконав. Наприклад, у 2016 році прибирати згадану паркову зону вийшли сотні лучан і представники підприємств міста. Тоді ж взялися і за встановлення лавочок та смітників. Себто до того часу достатньої кількості смітників у парку так і не з’явилося.

З організацією прибирання парків у Богдана Шиби таки не складалося. Він сам зізнавався: «Ми підписали договори зі «Спецкомунтрансом» про вивезення сміття з цього парку. Проте прибирання у їхні обов’язки не входить. От і доводиться залучати організації, які до цього не мають жодного стосунку».

Дійшло свого часу навіть до абсурду: в серпні до Луцька приїхала делегація з Німеччини і запропонувала… прибрати міський парк, мовляв, їм не складно. На це, до слова, влада не погодилася.

Загалом Богдан Шиба десятки разів обіцяв прибрати парк. І так було щороку. Але навести там лад йому так і не вдалося. Натомість він постійно, майже на кожній нараді, звинувачував лучан у відсутності культури.

А за порядком, у тому числі й за чистотою, на думку тодішнього Луцького міського голови, мали б слідкувати правоохоронні органи, це при тому, що муніципальна поліція у місті була.

«Загалом, за дотриманням правопорядку має слідкувати міліція. Проте патрулі, які ходять по парках, на жаль, роблять це лише «для галочки»… Я вважаю, що цю проблему ми зможемо розв’язати і без них, поставивши на ноги та зміцнивши нашу муніципальну поліцію… Дорослі мають стати культурнішими і навчитися їсти та пити у відповідних для цього місцях», – коментував Богдан Шиба ситуацію зі сміттям у парку.

Парад невиконаних обіцянок: міст-довгобуд, двори, дороги

Сьогодні, може, мало хто пам’ятає, але пішохідний міст над залізничним вокзалом тривалий час називався мостом «Кривицького-Шиби». З року в рік його обіцяли добудувати, але все ніяк не вдавалося. Тоді під виглядом ремонту пішохідного мосту Богдан Шиба виселив підприємців з частини Завокзального ринку, де потім збудували ТЦ «Караван». За це власник торгового центру мав завершити роботи з будівництва мосту, але обіцянку не виконав. Натомість Богдан Шиба звинуватив у всьому керівництво залізниці, яке відмовилося віддати землю під ще один торговий центр з протилежного від «Каравану» боку.

Називали й конкретні терміни: обіцяв Богдан Шиба добудувати міст ще у 2009 році. Та на це довелося чекати ще кілька років: відкрили його у 2011-му – через 15 років після початку робіт, коли мером міста був Микола Романюк, і чимало зусиль до завершення робіт доклав на той час голова ОДА Борис Клімчук.

Ще більше обіцянок Богдан Павлович роздавав на шпальтах газети «Луцький замок». 25 травня 2009 року вийшла стаття під назвою «Бойові дії вести не збираюся». Ось кілька цитат-обіцянок Богдана Шиби, які він так і не виконав.

«Я планував, що ми в 2009 році вже закінчимо облаштовувати всі двори багатоквартирних житлових будинків. Зараз з огляду на напруженість бюджету не можу гарантувати, що всі вони будуть зроблені. Можливо, залишиться ще щось на 2010 рік». Як відомо, залишилось ще не лише на 2010-й, а й на 2020-й. Бо навіть при мільярдному бюджеті Луцька відремонтувати одним махом всі двори – нереально.

Аналогічно – з дорогами. Обіцяв Богдан Шиба, що всі дороги у 2010-му буде відремонтовано: «Тільки вулиця Героїв УПА буде зроблена. Та я надіюся, що у 2010 році ми добудуємо вже дороги на всіх вулицях». Про всі дороги навіть не варто коментувати, бо це – чергова нереальна обіцянка. А щодо вулиці Героїв УПА, то вона ще кілька років чекала ремонту.

Обіцяв Богдан Шиба і розпочати у 2009-му ремонт проспекту Соборності.

«Чи будуть ремонтувати цього року проспект Соборності? Так, будуть. Якщо його ще відкласти на рік, то треба буде вже починати з нуля. Дорожнє покриття не витримує, особливо в районі РАЦСу дуже зруйноване. Тому будемо починати цього року. На жаль, не вдасться так, як планувалося, як передбачає комплексний проект благоустрою. Але дорожнє покриття цього року будемо робити». Роботи відклали, і навіть не на рік.

Запевняв мер міста, що створить окрему комунальну структуру на зразок жеку, яка буде опікуватися житлово-комунальними проблемами Старого міста, та цього не зробив.

Переконував градоначальник лучан і в тому, що цілодобове водопостачання у місті налагодити неможливо, бо це – завелика розкіш.

Ще одна обіцянка Богдана Шиби стосувалася ремонту ліфтів: «У нас передбачено в бюджеті кошти на ремонт ліфтів. Скільки вистачить, стільки вистачить. Але постараємося всі ліфти, які працюють у місті, відремонтувати, щоб у кожному будинку він працював». От тільки ці терміни були давно прострочені, і ліфти ремонтували наступники.

Брався Богдан Шиба й за реконструкцію Театрального майдану та фонтану-корита.

Утім на фонтан грошей так і не знайшов, тож в міській раді це питання залагодили креативно: залили бетоном і віддали в оренду під дитячий майданчик. Нагадаємо, саме зараз тривають роботи з реконструкції фонтану-корита, на яке вже десятиліттями не знаходили в міській раді грошей.

Обіцяв колишній мер Луцька об’єднати в єдину систему камери відеоспостереження. Та як відомо, реалізацію програми «Безпечне місто» заплановано на 2019-2021 роки. На неї мають витратити близько 50 мільйонів гривень. А цього року з ініціативи нардепа від Луцька Ігоря Палиці з обласного бюджету спрямовано 4,3 мільйона гривень на цю програму.

Хотів перенести Центральний ринок. Не зміг

Обіцяв Богдан Шиба й розірвати договір з підприємцем Дмитром Москвичем, який орендував земельну ділянку біля Центрального ринку, а захаращену поряд зупинку за літо мали привести до нормального стану. На жаль, нормального стану, поки функціонував Центральний ринок, там так і не було. Не менш цікавою була позиція Богдана Шиби і щодо самого Центрального ринку. Як виявляється, він планував перенести ту його частину, де торгували секонд-хендом, на Боженка.

«Зараз (із 1 червня) розпочинає роботу ще один ринок – на Боженка. Це – додаткові площі, додаткові робочі місця. І ми постараємося, щоб максимально розділити торгівлю промисловими товарами, секонд-хендом, навіть максимально винести їх на Боженка, щоб на Центральному ринку більше місця було для тих, хто торгує продовольчими товарами, адже це фактично продуктовий ринок…

Уже на вулиці Глушець і тротуари, і парковка очищені від торгівлі, там її більше не буде. Цими днями розпочали впорядкування вулиці Замкової. Я хотів би, щоб Центральний ринок був звичайним продовольчим ринком. Він близько до центру, і люди туди мають ходити за товарами першої необхідності. Якщо треба щось крупніше (одяг, взуття, речі для дому), то за цим можна поїхати на базар на вулицю Боженка чи піти у крамницю», – пояснював тодішній мер Луцька.

Та це залишилось на словах, політичної волі Богданові Шибі таки забракло, щоб цю обіцянку виконати. І в результаті проблему «відфутболювали» практично до 2020 року.

Страх перед грантами і забудова одноповерхових кварталів

Через страх Богдана Шиби перед «дармовим сиром» Луцьк втратив чимало можливостей із залучення грантових коштів. Він сам зізнавався: не довіряє міжнародним донорським програмам: «Я ще боюся таких контактів (залучення коштів від міжнародних організацій-донорів, – ред.), тому що дармовий сир тільки в мишоловці. Цього року ми використовували в основному внутрішні інвестиції». Тобто гранти (по суті, дармові кошти), які не потрібно повертати, міський голова не брав. Та причина була радше в тому, що ці гроші розікрасти складно, бо грантодавці чітко контролюють їх використання. А ось кредити під 18%, використання яких ніхто не контролював, міський голова брав охоче. Та так, що місто ще кілька років після його каденції ці кредити виплачувало.

А на питання, чи варто вести переговори із головами навколишніх сіл про розширення меж міста, мер заявляв: Луцьку комфортно в тих межах, які він має, а одноповерхову забудову треба ліквідувати і на її місці зводити багатоповерхівки чи забудувати колишні військові частини.

«Вони (переговори з головами сільрад, – ред.) не зайшли в тупик, там давно продана земля, залишилось тільки документи оформити. Хочу ці розмови перевести в іншу площину. Відповідно до розрахунків, таке місто, як Луцьк, не потребує додаткових площ, воно повинне розміститися на тій землі, яку має…Треба на місці одноповерхових будинків зводити багатоповерхові житлові масиви. Для нашого міста найбільше підходить п’ять поверхів, у деяких місцях дев’ять. Вже прийнято закон про реконструкцію кварталів існуючої забудови. Ми маємо забудувати колишні військові частини, які є на території міста», – заявляв Шиба.

Між іншим, саме через бажання Богдана Шиби знести приватний сектор без згоди власників і там розбудувати багатоповерхівки, місто й залишалось обмеженим територіально. Це водночас дозволило міському голові тримати високі ціни на земельні ділянки, які в ті часи масово роздавали наближеним до мера ділкам, попри відсутність затвердженого генерального плану міста. Згодом ці ділянки недешево продавали: одна сотка коштувала до п’яти тисяч доларів.

Рівняння на … Ахметова

Це сьогодні Богдан Шиба – ревний патріот і прихильник прогресу. Та свого часу він щиро захоплювався ініціативністю українського олігарха-мільярдера Ріната Ахметова. Мовляв, той зрозумів раніше за нас потребу в товарах першої необхідності. Очільник міста був не проти, аби у кожному житловому будинку створювали магазинчики на зразок ахметовської «Брусниці». Ще й зумів поностальгувати за совком.

«Напевне, це той період, коли, наситивши ринок гіпермаркетами, треба згадати, що колись, за давніх добрих часів, практично у кожному будинку на першому поверсі була продовольча крамниця, де можна було купити товари першої необхідності. Ми мусим до того вернутися, бо ці послуги є першої необхідності – вони мусять бути близько біля будинків», – пояснював він.

Замість післямови. Без коментарів…

За час своєї діяльності Богдан Шиба роздав чимало інтерв’ю з обіцянками. Розказав він і те, яке місто вибудовує. Так, 28 серпня 2008 року на шпальтах «Волинської газети» можна було почитати таке:

«Луцьк повинен стати потужним науково-освітнім центром із достатньо розвинутою промисловістю високих технологій… Луцьк повинен стати містом незалежно від того, де розміщується та чи інша територія. Бо маємо ще такі вулиці, які міськими назвати важко. Приблизно 40% із них досі не мають твердого покриття. Ми весь час говоримо про центр.., а часом забуваємо про околиці! А це – не припустимо… Я хочу, не чекаючи, коли мине 10 чи 20 років, уже зараз бачити місто в кожній його точці.

Луцьк володіє прекрасними парками. Шкода тільки, що за останні 20 років вони здеградували… Знаєте, якщо 20 літ нічого не робили, то це не означає, що так буде завжди… За 5-7 років матимемо справді повноцінний парк культури та відпочинку… А на перспективу можна зробити туристичний маршрут, який проляже від парку попід Стиром до вулиці Глушець, далі – проспект Волі і вулиця Богдана Хмельницького і, звичайно, замок Любарта. Плануємо це здійснити в стислі терміни, максимум – за два роки.

…бо мрію, щоб Луцьк справді став центром порозуміння та співпраці різноманітних держав планети. Мабуть, у тому числі й Росії… Керівники держав залюбки відвідуватимуть Луцьк, щоб вирішувати саме тут найважливіші справи… Тобто намагаємося… запропонувати Луцьк як землю, де можуть зустрічатися та об’єднуватися різні народи. Особливо – європейські».

Ну просто сучасний Остап Бендер з його Нью-Васюками.

Варте уваги ПОВ'ЯЗАНІ
Рекомендовано Вам