Хороша гримаса при поганій грі: Ігор Коломойський симулює вплив на президента України

Показати всі

Хороша гримаса при поганій грі: Ігор Коломойський симулює вплив на президента України

Абсолютної влади не буває. Навіть на імператорів в усі часи і в усіх народах чинився певний тиск і вплив. Виборна ж посада президента в кожній цивілізованій країні має цілий ряд запобіжників, які обмежують його вплив і захищають державу від можливої узурпації влади в руках одної особи. А якщо говорити про президента України – то окрім конституційних механізмів парламентської горизонталі на одну з фундаментальних політичних фігур в Україні завжди намагаються чинити не тільки правовий вплив. І за можливість здійснювати цей вплив точиться своя, не завжди видима боротьба. 

«ДІТИ ЇСТИ ПРОСЯТЬ»: ПРО БОРГ «1+1» «КВАРТАЛУ-95» ПРИЙНЯТО МОВЧАТИ 

Те, що відбулося в Україні у квітні цього року, вже охрестили «тихою революцією». Основна ідея якої полягала у виборі абсолютного нового обличчя на найвищий державний пост, людини, яка була б чужорідним елементом у системі політичних взаємовідносин, що складалися у країні з початку 90-их років. Громадянське суспільство нарешті дозріло до того рівня усвідомлення, щоб зрозуміти, що від перестановки доданків сума не змінюється, тому міняти потрібно всю «колоду». Після інавгурації, а точніше, у її процесі, на верхівці почався справжній переполох. Президент відразу відправив Уряд у відставку і оголосив позачергові вибори до Верховної Ради. За кілька днів до цього суд визнав приватизацію «Приватбанку» незаконною, а його колишній власник, олігарх Ігор Коломойський заявив про повернення в Україну, давши зрозуміти, що має тут тепер «свого» президента, за якого активно «вболівав». Власне, зв’язки Володимира Зеленського та Ігоря Коломойського – це чи не єдина «фішка», на якій штаби Петра Порошенка будували «чорнуху» проти основного конкурента. «Маріонетка Коломойського» – таке образливе прозвище політтехнологи намагалися прищепити до Володимира Зеленського. Мета – створити «картинку» для українського виборця, що молодий політик – не самостійний гравець, а лише ретранслятор волі олігарха. І, здається, така «картинка» була потрібна як Петру Порошенку, так й Ігорю Коломойському. Але не минуло й півроку, як пазли в цій «картинці» якось перестали поєднуватися між собою в єдине ціле.

Вернемось трохи назад. 13 лютого 2017 року – день народження Ігоря Валерійовича. Чомусь цей момент пройшов повз увагу журналістів, активістів, політиків та експертів. А сталося от що: студія «Квартал-95» записала відео привітання Ігора Коломойського, у якому попросили олігарха вплинути на канал «1+1», аби той розрахувався з «кварталом». Заборгував не багато не мало – близько 10 мільйонів «зелені».

«Ігоре Валерійовичу, повпливайте на канал, щоб з нами розрахувались. В мене двоє дітей. Я вже наївся, а дітей годувати треба, вони їсти просять», – зверталися актори до власника каналу.

Тоді, у 2017 році, ще ніхто не здогадувався, що Володимир Зеленський – майбутній президент України, тому й не дивно, що цю тему особливо ніхто не розкручував.

А 31 грудня 2018 року все різко змінилося – Володимир Зеленський у новорічну ніч оголосив про свій похід на президентські вибори і відтоді історія його стосунків з Коломойським піддалася надзвичайно ретельному аналізу. «Порохоботи» почали виливати в мережу все, що знайшли: рахували скільки разів Володимир літав у Женеву, скільки в Ізраїль, скільки разів його показали на «плюсах», скільки разів він згадував Ігора Валерійовича в інтерв’ю, мало не порахували скільки разів ходив у туалет… Показували нам все, все окрім цього ролика. Адже він не вписується в загальну концепцію медійної картинки про стосунки Коломойського із Зеленським. І сьогодні ця ширма падає остаточно. Ми можемо самі переконатися, що Володимир Зеленський казав правду, коли говорив про те, що між ними виключно бізнесові стосунки як між замовником і підрядником: студія «1+1» замовляє медійний продукт, а студія «Квартал-95» його створює. Втім, з появою у цих стосунках поправки на політику, все стало значно складніше. Ігор Коломойський не приховує, що об’єднав навколо себе команди, які боролися проти режиму Порошенка. В тому числі олігарх безумовно має вплив і на частину «Слуги народу». Але не треба бути пророком, щоб розуміти, що така сумнівна «антипорошенківська коаліція» не можлива у майбутньому, адже у кожного з ворогів Петра Олексійовича своя мета, і ми вже щонайменше два місяці спостерігаємо, як стежки олігарха, який переслідує власні меркантильні інтереси, розходяться з «кварталівською» частиною «ЗеКоманди», які пішли в політику справді для того, щоб змести раз і назавжди тих остогидлих персонажів, яких вже майже 20 років пародіюють на сцені.

«ПОКЕР» ІГОРЯ КОЛОМОЙСЬКОГО: ХОРОША ГРИМАСА ПРИ ПОГАНІЙ ГРІ

Те, що зараз відбувається з Ігорем Коломойським, я б порівняв з грою у покер. У цій азартній картковій грі головне – не видавати своїх емоцій, інакше суперники тебе швидко розкусять і приймуть рішення – піднімати ставки, чи здатися, щоб уникнути більш крупного програшу. Досвідчені гравці у покер демонструють впевненість і оптимізм навіть при найгіршому наборі карт. Приблизно це саме зараз робить Ігор Коломойський, роздаючи інтерв’ю наліво і направо, намагаючись і далі грати роль нового «господаря» України. Але логіка подій підказує: гра у пана Коломойського щось не пішла.

Перший дзвіночок – борги перед студією «Квартал-95». Другий сигнал – серйозні збитки у бізнесі. Наприклад, олігарх розповідає, що втратив 200 мільйонів доларів у інвестиціях у металургію США, МАУ теж збиткова, і «плюси» в мінусах… Третє – зацікавленість з боку правоохоронних органів США походженням активів олігарха. Для Ігора Валерійовича настали не найкращі часи, це факт. І він розраховує вирішити свої проблеми завдяки новому президенту України. Але і тут йде не все гладко. Перший камінь спотикання – кадрова політика. Одним із найбільш резонансних призначень стало призначення Андрія Богдана на пост глави офісу президента. Якщо чітко ділити «ЗеКоманду» на «кварталівців» Зеленскього і «приватцівців» Коломойського, то Богдан, без сумніву, людина Ігора Валерійовича. Але «відгрібати» за призначення чоловіка, який мав би підпадати під люстрацію, довелося саме президенту. Думаю, не варто пояснювати, що така «підстава» не до вподоби Володимиру Зеленському, адже відповідати за всі свої дії перед народом України доводиться йому особисто.

Далі у президента і олігарха розійшлися погляди на фінансове майбутнє України. Ігор Валерійович розглядав дефолт як цілком прийнятний варіант, і говорив про це в інтерв’ю Денису Бігусу так, ніби людина, яка справді має вплив на прийняття таких важливих рішень у державі. Після публікації цього інтерв’ю гривня навіть трохи впала. Команді Володимира Зеленського довелося офіційно гарантувати, що ніякого дефолту не буде, спростовувати заяви і прогнози звичайного громадянина України (і ще ряду держав) Коломойського Ігора Валерійовича. І, здається, це вже було серйозним каменем спотикання у взаєминах олігарха з командою чинного президента України.

Ще одним індикатором того, що «потяги» Володимира Зеленського та Ігора Коломойського поїхали різними коліями, може бути і рішення Великої палати Верховного Суду України по націоналізації «Привату». Нагадаємо, рішення це не на користь компанії Коломойського, який вимагає від бюджету України, від кожного з нас фактично, 2 мільярди доларів компенсації. Вочевидь, «питання на 2 мільярди» і має олігарх до новообраного президента України. Фактично, Ігор Валерійович вимагає поставити всю країну на коліна, оголосивши дефолт. Чи треба пояснювати, що виконання такої вимоги – це навіть більше, ніж політичне самогубство, на яке, я впевнений, адекватний президент України Володимир Зеленський ніколи не піде. Так, цілком ймовірно, що Ігор Коломойський має достатньо серйозних важелів впливу на президента: кадрового, інформаційного, можливо, й фінансового. Але Володимир Зеленський зараз як чистий аркуш, якому подають руку співпраці і дружби інші, не менш впливові люди, як в Україні так і у світі. І поки що складається враження, що жереб кинуто, і жереб цей не на користь Ігора Валерійовича.

У інтерв’ю кореспонденту видання «Новое время» Ігор Коломойський трішки змінив риторику порівняно з інтерв’ю Денису Бігусу. Тут, як на мене, дещо «фонить» розгубленістю і невизначеністю, тож ризикну припустити, що все йде зовсім не по сценарію, на який розраховував Ігор Коломойський.  Зокрема, якщо в інтерв’ю Денису Бігусу, яке відбулося майже відразу після другого туру виборів, він розповідав, що «вболівав» за Володимира Зеленського і Юлію Тимошенко, то зараз каже, що    об’єднання «Відродження» (Віталій Хомутинник), «Довіряй ділам» (Геннадій Кернес і Геннадій Труханов) та «Опозиційного блоку» (Олександр Вілкул і Євген Мураєв) – це чудово, і називає їх «патріотами України» та запитує у журналістки: «А що поганого було за режиму Віктора Януковича?» І дійсно! Що ж тут поганого!? Разом з тим про абсолютно протилежного до цієї гоп-компанії Святослава Вакарчука каже – «не чужа людина». А ще в інтерв’ю проскочило те, що Ігор Коломойський все ж боїться нових облич у Раді, адже він практично заявив, що став однією із мішеней для цих нових облич у 2014 році. А Володимир Зеленський зараз саме і робить ставку на нові обличчя, які планують провести справжню деолігархізацію, відтак, Ігор Валерійович вже шукає інші варіанти для майбутньої конфігурації підконтрольних груп депутатів у Верховній Раді. Проте, хотілось би акцентувати увагу не на проблемах і приватних планах одного з олігархів, а на основній державній фігурі України – президенту Володимиру Зеленському, від рішень і кроків якого на даному етапі багато у чому залежить майбутнє кожного з нас. Тож приймає він їх сам, чи таки піддається зовнішньому впливу? Спробуємо розібратись далі.

ПОЛІТИКА – ЯК ГАЛАКТИКА, ДЕ КОЛОМОЙСЬКИЙ – ПЛАНЕТА, АЛЕ НЕ СОНЦЕ

Зазвичай перед парламентськими виборами відбувається хаотичний «броунівський» рух політиків від однієї команди до іншої, і прогнозувати, як складеться наступна конфігурація, дуже складно. Але серед цих «небесних тіл» є визначальні важковаговики – «планети», по руху яких можна передбачати основні тенденції змін у векторі української політики.

В даному випадку варто звернути увагу на другого президента України Леоніда Кучму. У лютому 2015 року тодішній президент України Петро Порошенко призначив Кучму офіційним представником України у тристоронній контактній групі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. У жовтні 2018 року його відкликали. А у червні 2019 року новий президент Володимир Зеленський повернув Леоніда Кучму на цю посаду.

Такі важливі кроки явно робляться не спроста. Нагадаємо, що Леонід Кучма родинно пов’язаний із ще одним відомим українським олігархом – Віктором Пінчуком. Із 2000 року Віктор Пінчук – не лише зять, а й радник президента Кучми. Тому ні в кого не має сумнівів, що в українській політиці Кучма та Пінчук – давно єдине ціле. Журналісти зафіксували, що Віктор Пінчук щонайменше двічі відвідував Офіс президента України Володимира Зеленського перед призначенням Леоніда Кучми на посаду у тристоронній контактній групі. Разом з тим, Віктора Пінчука підозрюють у зв’язках із відомим американським фінансистом, інвестором, благодійником та мільярдером Джорджом Соросом. В Україні добре відомий його Міжнародний фонд «Відродження». З ним же пов’язують й іншого нового молодого політичного лідера України – Святослава Вакарчука і його партію «Голос».  Між іншим, Дмитро Разумков, лідер партії «Слуга народу», вже заявив, що в Раді об’єднуватиметься у коаліцію з «Голосом». Здається, конфігурація складається, але місця в ній Ігорю Коломойському поки не видно.

ВОЛИНСЬКІ «ПЛАНЕТИ» У ПРИЗМІ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО «ЗАТЕМНЕННЯ»

Різкі зміни в течіях глобальних та всеукраїнських процесів не можуть не відбиватися і на Волині. Раніше «планети» регіонального рівня – Степан Івахів та Ігор Палиця досягнули домовленостей про поділ сфер політичного впливу в області і фактично визначили, який кандидат по якому округу має пройти.

Варто нагадати недалеке політичне минуле волинських політичних драйверів. Степан Івахів робив вибори Петру Порошенку, а коли зрозумів, що не на того поставив, почав маневрувати, аби вписатися у нові реалії волинської політики.  Ігор Палиця взагалі був у вигнанні, як і його друг та партнер Ігор Коломойський. А після феєричної перемоги Володимира Зеленського повернувся на Волинь, щоб показати, як треба управляти областю.

Все, як у класика: «До влади прийшли наші»… Але, зважаючи на все викладене, для декого з волинських політиків не такі вже вони і «наші». Баланс у складній і заплутаній «галактиці» політичних гравців України дуже крихкий і нестабільний, до осені ми побачимо ще багато перестановок і несподіваних ходів. У зв’язку з чим дуже хочеться надіятися, що незважаючи на юний як для політика вік і абсолютну відсутність політичного досвіду, президент України проявить мудрість у виборі партнерів для співпраці у розбудові в Україні справжньої демократії, відкритого суспільства, без олігархів, без «телефонного права», без поділу на «своїх» і «чужих», де рівень влади і впливу кожного буде визначатися виключно Конституцією і Законами України, а не належністю до того чи іншого фінансово-промислового клану.

Василь Онищук

 

2 Comments

  1. Avatar Ростислав сказав:

    У Зеленського при усій його творчій талановитості державна мудрість поки що відсутня, про що сповна свідчать його перші місяці президенства. Не виключено, що він стане продовжувачем попередньої порошенківської практики прислужництва олігархам. Про це необхідно мати на увазі голосуючи на виборах 21 липня ц.р. Думаю, що не слід голосувати за кандидатів від партії Порошенка “Європейська солідарність” і партії Разумкова “Слуга народу”, бо в парламенті виявляться не слуги, а вороги народу, як це було при сумної пам’яті Порошенкові.

  2. Avatar ArmeTer сказав:

    тут http://www.banks.credit взял кредит

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *