Чому президент не їде на Волинь: політичний «пазл» складається у цікаву картину

Показати всі

Чому президент не їде на Волинь: політичний «пазл» складається у цікаву картину

Ось уже два тижні волиняни в очікуванні президента України Володимира Зеленського. Ще перед парламентськими виборами, перебуваючи у Луцьку, лідер президентської партії «Слуга народу» Дмитро Разумков, відповідаючи на запитання журналістів, запевнив, що президент обов’язково завітає на Волинь, але коли це станеться – точно ще не знає ніхто.  

Минулого тижня у ЗМІ потрапила інформація, що Володимир Зеленський має прибути до Луцька у четвер, 15 серпня, аби представити нового голову Волинської облдержадміністрації. За наявною інформацією, основним і наразі єдиним потенційним кандидатом на цей пост, кандидатуру якого погодили і з боку Офісу президента і з боку групи «Приват», – це нинішній перший заступник міського голови Луцька Григорій Недопад.

МАЙЖЕ ГУБЕРНАТОР: ЩО СТРИМУЄ ПРИЗНАЧЕННЯ НОВОГО ОЧІЛЬНИКА ВОЛИНІ

Нагадаємо, Григорій Недопад народився 23 липня 1981 року у місті Рожище. У 2004 році закінчив Волинський національний університет імені Лесі Українки за спеціальністю «Географія», а в 2006 – Міжрегіональну Академію управління персоналом за спеціальністю «Менеджмент організацій». Втім, свій трудовий шлях розпочав ще з 2001 року на посаді сиророба ВАТ «Рожищенський сирзавод». А вже у 2012 році став директором спортивно-тренувальної бази «Дачне» ТзОВ «Футбольний клуб «Волинь». У політику потрапив у 2015 році, обійнявши посаду голови Ківерцівської районної ради. З квітня 2017 року Григорій Недопад працює на посаді першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Луцької міської ради.

Кандидатура Григорія Недопада не викликала в жодної зі сторін жодних запитань чи заперечень. Адже він хороший фахівець у галузі ЖКГ, дуже комунікабельний та відкритий, за час перебування на посаді встиг подружитися з «будівельним лоббі» міста, та ніколи не був замішений у жодних скандалах. Але найбільший «козир» Григорія Недопада у тому, що він доводиться родичем Ігорю Палиці, який це підтвердив у ефірі одного із місцевих телеканалів..

Хоч кандидатура нового губернатора Волині вже й погоджена, та все ж, схоже, у групі «Приват», що у складі великої і строкатої «ЗеКоманди», не все просто і однозначно. Адже чомусь президент на Волинь минулого тижня так і не приїхав. Не приїхав і цього тижня. Варто нагадати, що призначення голови облдержадміністрації узгоджується з Кабінетом Міністрів України. У середу, 21 серпня, Уряд узгодив тільки 3 губернатори: Запорізької, Вінницької та Рівненської областей. Швидше всього, не варто очікувати візиту й на наступному тижні. Адже навіть якщо кандидатуру губернатора Волині Кабмін узгодить в середу 28 серпня, то вже 29 серпня – в Україні буде значно важливіша подія, ніж представлення очільника Волині – відбудеться перше урочисте засідання Верховної Ради нового скликання. Відповідно, у наступний четвер Володимир Зеленський до нас точно не приїде.

ПЕРЕМОЖЦІ ДІЛЯТЬ ТРОФЕЇ: ЧИ СКЛАДЕТЬСЯ «ПАЗЛ» ІГОРЯ КОЛОМОЙСЬКОГО

Безумовно, перемозі на виборах Володимира Зеленського, окрім 73% громадян України, дуже радів й Ігор Коломойський. Це досить колоритний персонаж українського політикуму, завжди цікаво слідкувати за його безпосередніми і відвертими розмови з політиками та журналістами.

Варто нагадати, що як  Ігор Коломойський, так і його друг та партнер Ігор Палиця, перебували за кордоном у своєрідному «вигнанні» за час правління попереднього президента Петра Порошенка.  Було це переслідування політичним чи кримінальним – не беремось судити, хай істину встановлюють правоохоронні органи та суд. Але, звісно, підозри щодо Ігоря Коломойського є, адже походженням його активів зацікавилася не тільки українська, а й американська Феміда.

Щодо Ігоря Палиці, то, на мою суб’єктивну думку, його еміграція була швидше політичною. Адже раніше «Волинська правда» писала про подробиці напруженої розмови між експрезидентом Петром Порошенком та тоді ще головою Волинської обласної ради Ігорем Палицею під час представлення нового губернатора Волині Олександра Савченка. Нагадаємо, за словами Ігоря Палиці, тодішній президент пропонував голові обласної ради підтримати його на виборах, взамін обіцяв дозволити копати бурштин. Ігор Палиця дав зрозуміти всім, що послав президента у тій розмові прямим текстом якнайдалі, звичайно, розуміючи, що мстивий Петро йому цього не пробачить і не подарує. Відтак, логічним продовженням історії стало порушення ряду кримінальних проваджень проти голови обласної ради і початок його переслідування.

Повернувся в Україну Ігор Палиця лише коли переміг Володимир Зеленський і шестерні репресивної машини призупинилися. Звісно, група «Приват», в особі Ігоря Коломойського та Ігоря Палиці, доклали максимум зусиль, аби завадити Петру Порошенку лишитися президентом України ще на 5 років, але це не означає, що саме вони тим самим допомогли стати президентом Володимиру Зеленському. Всупереч поширеній думці, не «плюси» зробили президента, а народ України своїм одноголосним вибором, який сказав не настільки «Так» кандидатурі Володимира Зеленського, як категоричне «Ні» старій політичній еліті, яка впродовж 28 років тільки мінялася місцями – з опозиції у владу, з влади знову в опозицію.

Ні для кого не секрет, що існували кулуарні домовленості не садити один одного. Адже кожні «наступники» розуміли, що через 5 років вони стануть «попередниками», і саджати будуть вже їх. Винятки хіба становили спроби  «посадки» Юрія Луценка та суто політичний вирок Юлії Тимошенко, замовлений «регіоналами», яка вийшла на волю лише після перемоги Революції Гідності, і, умовно, на її місце, за «договорняком» між колишньою і новою владою, у СІЗО «закрили» єдиного лише Олександра Єфремова, якого здали на «розтерзання» свої ж, в обмін на свободу для решти «регіоналівської» команди. І то наразі його випустили із СІЗО, а справа, швидше за все, не дійде до вироку.

Всі 28 років в Україні існувала кримінально-олігархічна модель управління, заснована на якихсь окремих «поняттях» і «авторитетах», зрозумілих тільки представникам «обраних» фінансово-промислових кланів, де закон не важив нічого, права кожного громадянина, гарантовані Конституцією, існували тільки на папері, а спроби заявити про них публічно іноді могли коштувати життя. Саме проти цього український народ вперше виступив у 2005 році, вдруге – у 2014, не жаліючи власного життя заради Гідності на барикадах Майдану, і втретє – у 2019, здійснивши так звану «тиху революцію», у законний спосіб усунувши одним махом від «кормушки» всю стару політичну еліту шляхом чесних і прозорих виборів.

За меседжами із США можна зрозуміти, що там теж не у захваті від того, що Ігор Коломойський, походження статків якого досліджують американські правоохоронні органи, не приховує того факту, що має вплив на Офіс президента. «Волинська правда» писала про те, що олігарх швидше робить «хорошу фізіономію» при поганій грі, аніж насправді має такий вплив, про який афішує. Тим не менше, схоже, сам Ігор Коломойський в це дійсно вірить, і роздає ефектні інтерв’ю всім підряд виданням, включно з російськими. За останні півроку він, мабуть, роздав більше інтерв’ю, ніж за все своє життя.

«ПРИВАТНИЙ» ПРЕМ’ЄР: ВОЛИНІ МОЖЕ ПОЩАСТИТИ

Заслуга групи «Приват» у перемозі людини не з системи – Володимира Зеленського є, але, на моє переконання, вона дещо перебільшена, адже ці зміни – результат волевиявлення всього українського народу. Тим часом у самій групі «Приват», яка заявляє своє право на слово у новій українській політиці, не все так гладко, як може здаватися на перший погляд. За інсайдерською інформацією, представники групи «Приват» поставили вимоги Володимиру Зеленському, аби прем’єр-міністром України була їхня людина. І мова йде про Ігоря Палицю. Безумовно, для Волині це було би добре. Він би зробив для області трішки більше, ніж для решти України. Залучив би інвестиції, сприяв би будівництву, розвитку, наповненню бюджету, підтримував би нового губернатора в усіх напрямках, створивши для нього максимально комфортні умови. Енергійна молода команда у оновленій Волинській ОДА могла би показати неперевершені результати за такої потужної підтримки на найвищих ешелонах влади.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Волинський «договірняк»: як Ігор Палиця та Степан Івахів область поділили

Передбачаємо, що у медіа-просторі почнеться бурхливе обговорення кандидатури Ігоря Палиці. Чи він готовий? Смію припустити, що все ж таки – так. На фоні таких прем’єрів, як Арсеній Яценюк, прозваного в народі «кулявлоб», та випускника вінницької «бурси» Володимира Гройсмана, рейтинги обох з яких сьогодні вже пробили дно і зариваються в землю ще глибше, Ігор Палиця виглядав би досить солідно. Адже він показав себе і в бізнесі і в політиці.

Чомусь ніхто не подякував Ігорю Палиці за його службу на посту голови Одеської облдержадміністрації у найважчий період в сучасній історії України. Адже тільки завдяки чіткій проукраїнській позиції Ігоря Палиці та його твердій руці і характеру, в умовах, коли існувала реальна загроза втрати всього Півдня і Сходу України, саме він зумів відстояти Одеську область, обрубавши під корінь будь-які прояви сепаратизму та «русской весни» у Одесі. Зараз проросійські сили знову підіймають голову на Одещині, і не тільки, і, сподіваємося, що у команди Володимира Зеленського є достатньо таких лідерів, як Ігор Палиця, здатних безкомпромісно відстоювати українське в усіх регіонах України, на які зазіхає ворог.

У Одесі в 2014 Ігор Палиця показав свій характер, висловлюємо надію, що зможе показати і в Уряді, та увійде в історію, як один із кращих прем’єр-міністрів України. Та чи матиме він такий шанс – дізнаємось вже 29 серпня. Тож чи зростеться «пазл» «Привату»? Поживемо – побачимо.

Василь Онищук

 

 

1 Comment

  1. Avatar українець сказав:

    Повністю згідний з автором.І. Палиця_мудра і ділова людина.Волинь точно виграє.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *