Імперіалізм на марші, або Занурення у темряву

Показати всі

Імперіалізм на марші, або Занурення у темряву

Відлуння тижня (05.03 – 12.03)

Сталінізм, мусолінізм, гітлеризм,  франкізм, пілсудчина, хортизм… Перелік  подібних «ізмів» (великодержавницький шовінізм, націонал-соціалізм, фашизм, комунізм і т.д. ) можна продовжувати, не забувши й про путінізм.  Тим паче, що останній, судячи  з неприхованих погроз улюбленця свого зазомбованого «по-русскомировски» населення своєї країни, готовий «переплюнути» починання  інших диктаторів. У новому документальному фільмі  «Світопорядок-2018», знятому  кремлівським  пропагандистом  Володимиром  Соловйовим, «вічний» лідер РФ, розповідаючи про «законне право» на ядерний зустрічний удар, риторично підкреслив:  «Так, для людства це буде глобальна катастрофа, для світу буде глобальна катастрофа, але як громадянин Росії, як глава російської держави хочу запитати: а навіщо нам такий світ, якщо не буде Росії?»

Хоча зараз бранкою низки національних імперіалізмів стає, до  певної міри, і Європа (пригадаймо  реанімовані концепти «великої Угорщини», «Польщі від моря до моря»). Для України, частину території якої окуповано Росією,  це вкрай небезпечні фактори. І те, ще НАТО минулого  тижня вирішило надати нашій державі статус «аспіранта» з перспективою отримати ПДЧ (план дій на членство), по суті  вже зараз зводиться нанівець (блокується) Будапештом. Цілком вірогідно, це пов’язано  (під приводом несприймання українського закону про освіту та мовного законодавства) з прямими рекомендаціями  Путіна своєму слухняному  другові Орбану.

Загалом же, за великим  рахунком, йдеться про трагічний рух до прірви (як у картині «Сліпці» Пітера Брейгеля). Європа наче осліпла, забувши про трагічні уроки історії,  стаючи заручницею   шовіністично-імперських популістських  політичних структур. На жаль, спільний європейський дім, на радість Кремля, неухильно і перманентно  руйнується. На зміну правилам приходить культ безкарної сили як спосіб вирішення проблем співжиття під спільним європейським  куполом.

Але «то ли еще будет», як співала неперевершена Алла Борисівна,  остання народна артистка СРСР.  За умов, коли головний геополітичний гравець  США «занурюється» у внутрішні проблеми  (з черговими скандалами довкола персони глави Білого дому), світовий порядок усе  істотніше розбалансовується.  Це на собі вже п’ятий рік відчуває Україна. Та, як засвідчують тенденції тижня, що уже став надбанням історії, головні (фактично доленосні) виклики  – попереду.

«Це справжня гаряча війна»

Президент Петро Порошенко заявив в інтерв’ю британському виданню «FinancialTimes» (посилаємося на версію прес-служби Глави держави): «Ми маємо абсолютно широкий спектр небезпек з Росії, починаючи з того, що ми зупинили понад 400 терористичних атак тренувального табору в Російській Федерації. Всі повинні розуміти, що це не заморожений конфлікт. Це справжня гаряча війна. На нас нападають кожного дня. Вони використовують снайперів і намагаються вбити наших солдатів. Це абсолютно божевільна поведінка». Глава держави уточнив, що «вони використовують величезну армію провокаторів і агентів в соціальних мережах». Він  нагадав, що саме тому в Україні припинено російське телемовлення і російські соціальні медіа. «Тому, що вони (Росія, – ред.) використовують їх для пропагандистської війни», – наголосив Петро Порошенко. За його словами, Україна має ефективну співпрацю з секретними службами партнерів з США, Канади і Великобританії. «Я пишаюся тим, що нам довіряють. Але багато роботи потрібно ще зробити», – додав Президент.

«Три роки ще – мінімум»

Командири найманців з так званої ПВК «Вагнера» заявляють, що їх головною мотивацією є не гроші, а інтереси Росії. Вони прогнозують подальші війни.  Про це заявив один з командирів найманців в інтерв’ю «Радіо Свобода». «Є розуміння, геополітика. Я вважаю, що якщо ти під російським прапором і з російським автоматом, нехай навіть з сухпайком, воюєш за 10 тисяч км від Росії, все одно ти воюєш за Росію. Ти ж туди не сам прийшов, тебе туди Росія привезла, значить, інтерес держави», – сказав представник ПВК  «Вагнера».

За його словами, війна в Сирії триватиме ще кілька років, і вона, як і війна в Україні, є частиною війни Росії і США. «Три роки ще  – це мінімум. Цього Башара Асада, вони його терпіти не можуть. Реально. Його там підтримує дуже маленький відсоток населення, решта всі проти нього. Тільки Путін за нього. Росія за нього, інші  – ні. Немає війни сирійської,  немає війни української, є війна між РФ і США. А це бої місцевого значення», – вважає командир найманців.

Також він назвав і інші гарячі точки, де почнуться або вже почалися бойові дії. «Воєн багато попереду, скоро Лівія буде, в Судані вагнери вже воюють. Тим більше, Путін їм всім пояснив, що готуйтеся, хлопці. Гарна заява, давно пора було їм сказати, що вистачить», – підсумував командир ПВК  «Вагнера».

«…щоб Янукович не застосував армію»

Президент Росії Володимир Путін заявив виданню  «РИАНовости»,  начебто  США  «грубо та нахабно» обдурили Росію під час Євромайдану в 2014 році (посилаємося на версію сайту expres.ua).  «До нас звернулися американські партнери, вони попросили нас, щоб ми зробили все, я зараз кажу майже дослівно прохання, щоб Янукович не застосував армію, щоб опозиція звільнила площі, адміністративні будівлі і перейшла до виконання досягнутих угод про нормалізацію ситуації», – сказав господар Кремля.  За словами Путіна, Росія погодилася, а «через день в Україні відбувся державний переворот».  «Ну хоч подзвонили б, хоч би щось зробили, хоч слово сказали. Хоча б сказали — знаєте, є таке поняття, як ексцес виконавця, – що ми цього не хотіли, але такі ось події (розвивалися, – ред.), але ми зробимо все, щоб повернути все в правове поле. Ні слова, навпаки, повна підтримка тих, хто здійснив державний переворот», – сказав Путін.

При цьому президент РФ зазначив, що не розчарувався у президенті США Дональді Трампі, з яким можна домовлятися і шукати компроміси. «У мене розчарування зовсім не в партнері, а все більше розчарування в самій системі. Тут не може не бути розчарування, тому що вона демонструє явну неефективність і сама себе поїдає. А взаємодіяти з такою системою досить складно, тому що вона непередбачувана», – підкреслив Путін.

«Європа з’їжджає з котушок»

На  думку екс-представника України в Тристоронній контактній групі в Мінську Романа Безсмертного, після перемоги євроскептиків на парламентських виборах в Італії «наша держава повинна вже зараз змінювати і перебудовувати свою зовнішню політику» (тут і далі посилаємося на «НВ»). За версією аналітика, нині  «виникло таке явище, як Європа Європ. Перша – це Європа вугілля і сталі, куди відносяться Німеччина, Франція. Друга – це Європа скандинавська, зорієнтована на Велику Британію (яка перебуває у процесі Брекзіту). Третя – це оливкова Європа, до якої можна віднести Грецію, Італію, Іспанію. І четверта – Центральна Європа, я б назвав її молодою. Туди входять молоді демократичні держави, які виникли після розвалу Радянського Союзу, в тому числі Україна».

Як  у такому складному сучасному форматі  Україні  вибудовувати свою зовнішню політику на європейському континенті?  На переконання Безсмертного, «Україна повинна бути рівновіддаленою від усіх Європ. Орієнтовно за принципом Великої Британії».  Він пояснює, що «система двосторонньої співпраці більше не буде результативною. Якщо наша держава візьме курс на зближення, наприклад, із Польщею, то виникнуть проблеми з тією ж Литвою. Яку б країну ми окремо не взяли – Румунію, Угорщину, Словаччину – обов’язково потрапимо у протиріччя. Тому Україна повинна стати ініціатором серйозного діалогу у всьому регіоні, щоб знайти спільні відповіді на питання безпекові, економічні, гуманітарні».

Безсмертний наголошує: «Вибори в Італії, а ще раніше вибори у Греції, Чехії, Німеччині показали, що Європа з’їжджає з котушок. Набирають оборотів націоналістичні, праворадикальні течії. На жаль, уроки війни між Україною та Росією Європа не вивчила. Ситуація на європейському континенті загострюватиметься, протистояння триватимуть». Тому, підкреслює він, « ми мусимо також думати, як вибудувати політику всередині нашого дому. Йдучи до європейських цінностей, нам водночас треба буде протистояти хвилі популізму і правого радикалізму».

«Популістичний «землетрус» в Італії»

Бернд Ріґерт, кореспондент «DW», в аналітичній розвідці «Італія як дзеркало Європи» на сайті  «DW» прокоментував результати парламентських виборів в цій країні. Зазначаючи, що «кожен другий італієць проголосував за популістів», він підкреслив: «Популістичний  «землетрус» в Італії – значний політичний поворот як для країни, так і для Європи у цілому. Зруйновано стару систему, за якої при владі почергово були або соціал-демократи, або консервативні партії Берлусконі. На зміну старим консервативним партіям прийшли нові полюси. Як ліві, так і праві популісти стають новими народними партіями в Італії».  Аналітик нагадує,  що в інших європейських країнах до влади  прийшли пропутінські популісти: у Греції –  коаліція лівих та правих радикальних сил, в Угорщині – консервативні популісти, в Австрії  – праві популісти прийшли в уряд.  У деяких регіонах Східної Німеччини  «Aльтернатива для Німеччини»(велика опозиційна  партія  у Бундестазі) – найпотужніша політична сила. Аналітик переконаний, що вибори в  Італії «призвели до популістичного «виверження», яке  дало  дорогу антиєвропейським, націоналістичним, критичним до системи силам».

«Обов’язок перед невинними жертвами братовбивчих конфліктів»

«Ми вважаємо Польщу дружньою країною і добрим сусідом і вдячні за неоціненну підтримку, яку ми отримуємо від наших польських друзів у боротьбі з російським агресором, – значиться у коментарі МЗС України. –
Дотримуючись демократичних стандартів і свободи слова, Україна категорично виступає проти закликів до насильства чи розпалювання міжнаціональної ворожнечі» (тут і далі посилаємося на  сайті Міністерства закордонних справ України).

Водночас, наголошується в документі,  «українське суспільство надзвичайно турбують контраверсійні зміни законодавства Польщі та маніпулятивна риторика деяких польських політиків і урядовців. Частина нашого суспільства емоційно реагує на націоналістичні марші в Польщі з відверто антиукраїнськими гаслами. Ми бачимо своїм завданням вирішення спірних моментів, а не посилення розбіжностей». На переконання МЗС, «обов’язок перед невинними жертвами братовбивчих конфліктів минулого закликає нас до критичного, чесного і конструктивного діалогу, а не до практики постійних взаємних звинувачень. Ми маємо намагатися розуміти один одного, навіть якщо ми у чомусь не згодні. Нещодавня спільна молитва у Павлокомі має стати добрим прикладом для такої ж спільної молитви у Сагрині, Гуті Пеняцькій, Павлівці і багатьох інших місцях пам’яті. Ми готові до продовження спільного примирення, якого, переконані, очікує переважна більшість українців і поляків».

«Загрожує майбутньому і України, і Польщі, і всього Євросоюзу»

«Україна – Польща: згадаймо заповіт Качинського», – так називається стаття Павла  Клімкіна на сайті УНІАНу. Очільник МЗС розповів, що перебуваючи в Польщі, він відвідав село Павлокома, де разом з сотнями українців вшанував пам’ять  366 українських селян, яких цього дня 1945 року по-звірячому знищив загін польської Армії Крайової. Він також  нагадав, що10 березня виповнилася ще одна трагічна річниця – «у 1944 році на Холмщині підрозділи Армії Крайової та Батальйонів Хлопських під командуванням Станіслава Басая вирізали велике українське село Сагринь і кілька менших навколишніх сіл. За кількістю загиблих цей злочин ще страшніший, ніж у Павлокомі. Було вбито, за різними підрахунками, від 800 до 1300 українців, 70 відсотків замордованих – жінки й діти… Мета каральної акції була одна – етнічна чистка, фізичне знищення українського населення».

Клімкін підкреслює: «Ці факти аж ніяк не вписуються в нову історичну концепцію польського правлячого політикуму, згідно з якою Українська повстанська армія оголошується злочинною організацією, а Армія Крайова залишається чистою й непорочною.  Дійсність спростовує такий підхід. На жаль, воєнні злочинці були з обох боків, а жертвами масових вбивств ставали як поляки, так і українці». На його переконання, «нема нічого простішого й логічнішого, ніж визнати ці очевидні факти, погодитися, що взаємна різанина 40-их років є справді величезною трагедією, нашою спільною трагедією. Таке, визнання водночас є й єдиним шляхом до українсько-польського примирення. Ми не маємо права перекидати провину з однієї сторони на другу, огульно звинувачувати цілі нації й національні визвольні рухи. Ми повинні разом засудити злочини й конкретних злочинців, які їх скоїли, ми повинні разом пам’ятати й вшановувати наших загиблих. Завданням політичних й інтелектуальних еліт є зробити так, щоб скорбота за невинними жертвами не роз’єднувала, а об’єднувала українців та поляків».

Очільник вітчизняного МЗС констатував, що «ще в 1994 році наші уряди уклали Угоду про збереження місць пам’яті поховання жертв війни і політичних репресій. Згідно з Угодою в Сагрині ще в 2008 році споруджено меморіал жертвам масового вбивства. Передбачалося, що незабаром його разом відкриють президенти двох країн. Церемонія не раз переносилася з різних причин, досягалися домовленості про нові терміни, проте минуло вже 10 років, а меморіал офіційно й досі не відкрито».  А відтак наголосив: «Мені, як і більшості українців, дуже болить, що різкий розворот польського керівництва в історичній політиці змінив атмосферу нашого партнерства. Я не розумію, для чого потрібно зводити нанівець наше щире примирення, причому саме тоді, коли агресивна політика Росії загрожує майбутньому і України, і Польщі, і всього Євросоюзу».

Закликаючи польську сторону до відвертого діалогу й прагнення зрозуміти одне одного,  Павло Клімкін запропонував згадати  «заповіт святого Івана Павла ІІ: «Пробачаємо й просимо пробачення!»  А відтак процитував польського  президента Леха Качинського, який у 2009 році сказав великі слова: «Спогади історії не можуть звільнити нас від думок про сьогодення. Відшукаймо в собі мужність і милосердя, щоб звернутися до Бога з найкращою молитвою: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

«…нові Муссоліні, за якими  підуть вже сучасні Гітлери»

«Над Європою згущується темрява» – так стверджує в однойменній публікації на сайті «НВ»  Іван Яковина.  Згадуючи про результати парламентських виборів в Італії, він наголошує, що ця країна «продовжила загальноєвропейську тенденцію на розмивання політичного центру. Радикали рвуться до влади на всьому континенті». При цьому аналітик нагадує, що «будь-який новий уряд Італії буде дуже прохолодно, скажімо так, ставитися до України». Зазначаючи, що в  Німеччині «офіційний статус головної парламентської опозиції отримала вкрай права Альтернатива для Німеччини. Разом з цим статусом вони отримали цілий ряд ключових місць в Бундестазі, включно з постом голови бюджетного комітету. Тепер німецький бюджет писатимуть неонацисти, з чим я нас всіх і вітаю».

На думку Яковини, «європейським елітам час терміново зробити вигляд, що нічого особливого не відбувається і взятися за розум. Інакше я вам гарантую: вже в наступному електоральному циклі в країнах Старого Світу почнуть з’являтися нові Муссоліні, за якими підуть вже сучасні Гітлери. І винні в цьому будуть не тупі виборці, а розумні міністри і депутати, які піклуються тільки про своїх спонсорів з великих банків і корпорацій, віддаючи простих виборців на відкуп популістам, націоналістам і соціалістам всіх мастей».

На жаль,  незасвоєні уроки історії  не можуть не розстрілювати  прийдешнє.  Ця аксіома універсальна. Вона своєрідним фатумом нині нагадує про себе не лише в Україні.

Чи можна у цьому контексті  погасити полум’я війни завдяки тому, що «палій»  одумається? Очевидно, так, якщо б вовк  був здатний на диво  перетворення  у вівцю. Тим не менше, спеціальний представник Держдепу США в Україні Курт Волкер сподівається, що Росія все ж вирішить зберегти мир і піти зі сходу України. Правда, водночас він чесно наголошує  (див. «ABC News»), що «це дуже гаряча війна, а не заморожений конфлікт». На думку Волкера, «навернення» до миру відбудеться тому, що Росія платить величезну ціну за військову агресію на Донбасі – людські втрати та замороження зв’язків з Заходом.

А тим часом, сам Захід прискореними темпами  «путінізується». На цьому акцентували увагу  і ЗМІ:«Кремль готовий все зруйнувати: невтішний прогноз для світу від Bloomberg» («PolitekA»), «Нобелівська премія України, або Як обрати нових політичних лідерів» («УП»), «Суд у справі про держзраду Януковича перенесли на 14 березня» (UNN), «Незручний факт: війна Путіна вбиває здебільшого російськомовних людей в Україні – AtlanticCouncil» («ДТ»),  «Ініціативи Москви щодо Донбасу розпалюють політичні сварки в Києві» («Радіо Свобода»), « Посол Угорщини вже знайшов правові підстави для проголошення автономії закарпатських угорців» («Експрес»), «Дуда про «історичний»  закон: ніхто не буде нам нічого диктувати» («ЄП»),  «Нова зброя Путіна» («УТ»),  «Затримання Рубана – це  «привіт» Медведчуку від Порошенка. А через нього – уже самому Путіну» («Гордон»), «Війська РФ розміщені для раптової війни проти України – ISW» («Інтерфакс-Україна»)…

Тим часом, доки Росія готується вчетверте святкувати перемогу  «дорогого  Владимира Владимировича» на президентських виборах, 18 березня може стати підготовленим «подарунком» від Кремля у вигляді дестабілізації ситуації. Про це нагадало  і затримання Службою безпеки Володимира Рубана. На думку нардепа,  координатора «Інформаційного спротиву» ДмитраТимчука (про це він написав уFacebook), «спроба Рубана провезти з Донбасу партію зброї, припинена СБУ, – це, безумовно, маленька перемога над «п’ятою колоною», у цьому випадку – над «командою» Медведчука. Питання в тому, для чого були призначені ця зброя і боєприпаси».

У значній мірі  якщо не «вибухонебезпечною»,  то конфліктною може стати й  ситуація у Верховній Раді України (парламент  цього  тижня запрацює в пленарному режимі). За словами  народного депутата від виборців Луцька  Ігоря Лапіна, які цитує «УНН», «є перспектива вирішення кадрових питань… І  ЦВК, і Гонтарева, і Рахункова палата, і Омбудсмен».

Утім, найістотнішою  проблемою  для наших держави та суспільства залишається фактор міжусобиць, які ефектно використовує третя сторона. Як зазначає з цього приводу  у розвідці «Друге дихання для «русского мира» Лариса Волошина (див. «День»), «українське суспільство завжди вміло знайти причини для сварки та непорозуміння. Особливо, коли такі причини догідливо підкидалися зовнішніми силами. Але чи здатне воно знайти в собі точки для єднання? Чи знайде внутрішні ресурси, щоб поєднатися навколо базових національних цінностей? Поки не стало занадто пізно». Будьмо!

Віктор Вербич

 

1 Comment

  1. Ростислав сказав:

    Головна причина в теперішній трагедії України не лише імперіалістичний путінський режим, а й ведучі владці України, які рвалися до влади, не маючи потрібних якостей для керівництва державою. Просто скористалися бариги державними посадами для особистого непомірного збагачення на явну шкоду усім трудовим верствам народу.
    В ряді європейських держав прояляються зазіхання на чужі території, але на державному рівні лише путінська Росія веде відверту імперіалістичну політику, якою рано чи пізно подавиться!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *