Як ліс годує «Камінь»: соціально-економічні реалії волинського краю

Показати всі

Як ліс годує «Камінь»: соціально-економічні реалії волинського краю

«Волинь – сто лісів, сто озер, сто доріг…» – ці слова  Олександра Смика із загальновідомої пісні вдало характеризують нашу Вотчину не лише в творчому плані.  Статистика – річ вперта і, вибачте за майже тавтологію, – статична. Вона говорить про те, що 34 % території Волині покрито лісовими насадженнями. Саме ліс став для багатьох краян засобом заробітку, а інколи – виживання.

Останнім часом у ЗМІ лісівничі теми обговорюють дуже часто: то мусолять «псевдодослідження» агенції з Туманного Альбіону, «два з половиною» працівники якої ніколи не були в Україні і поняття зеленого не мають про проблеми вітчизняних лісгоспів;  то описують мітинги людей, які на хвилі мейнстріму опанували новостворену професію активіста, що дозволяє заробляти «зелені» , пікетуючи неугодних. Товкти воду в ступі, підігріваючи інтерес до таких непотрібних тем не будемо. Зважаючи на сучасні українські реалії, є набагато важливіша, а головне – не  фейкова тема лісівничого спрямування: мова іде про економіко-соціальний напрямок роботи лісгоспів.

Для того, аби розібратися в економічній складовій лісової галузі нашого регіону вирішуємо розглянути її в розрізі конкретного району та його населених пунктів, себто поряд з економічною проблематикою зачіпаємо і  соціальну. Мета – довідатися ставлення фахівців лісової галузі та спеціалістів дотичних професій до ймовірних змін в лісовому законодавстві в контексті допущення до управління лісом приватного інвестора, а також – перевірити платоспроможність лісових державних підприємств, економічну складову їх діяльності з огляду на показники податків та зарплати.

Обираючи район, згадуємо про те як декілька років тому обласні ЗМІ описували неоднозначну ситуацію із ДП СЛАП «Камінь- Каширськагроліс», тож стає цікаво, чи відреагувало керівництво обласного управління на критику в роботі підприємства та чи змінив новий керівник ситуацію в лісгоспі, зокрема і його економічні показники. Зрештою, Камінь-Каширський район – один з найбільш заліснених в області, де лісовими насадженнями покрито близько 40 % території, а більшість населення живе за рахунок заробітної плати від роботи в лісгоспах, а також – заробляючи на дарах лісу. Тож кращого об’єкту для дослідження і бути не може, тому сідаємо в автобус і вирушаємо в райцентр.

ДП «Камінь-Каширське лісове господарство»: лісівнича армія, Кучма та стабільність

На території району є два державних лісових підприємства. Саме зі старішого, яким є ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» і розпочинаємо нашу інспекцію. Підприємство створене в  далекому листопаді 1939-го року на базі державних, селянських, общинних, монастирських і церковних лісів. Свою теперішню назву підприємство отримало в 2005-му році. Загальна площа земель лісового фонду держлісгоспу, який складається з восьми лісництв,  становить 49925 гектарів.

На державному підприємстві працює 185 людей. З них – 153 чоловіки та 32 жінки. Цікаво, що значна частина – молоді працівники до 35 років. Таких тут 41. Є й 11 ветеранів, які працюють після досягнення шістдесятирічного віку. Окрім цього, на підприємстві працює 48 членів багатодітних сімей.

Для того, аби з’ясувати економічні показники підприємства ідемо до його очільника Вячеслава Кузьмича. Лісівник починає із наболілого, розповідаючи про імовірного приватного інвестора в лісі: «Завжди підприємець хоче мати вигоду. Ми працівники державної служби і працюємо на державу. Підприємець буде працювати на себе, тому він тільки виріже ліс та й все. Одне діло працювати на себе, а інше – віддавати свою працю на благо лісу та людей».

Лісівник розповів, що зважаючи на те, що в більшої частини населення району відсутнє газове опалення, люди часто звертаються за допомогою:  «Всі залежні від лісівників, часто звертаються за допомогою і ми мусимо допомогти».

Директор підприємства зауважує, що в лісгоспі працює чимало молоді, яка надає перевагу роботі в рідному місті, а не поїздкам за кордон: «В межах лісівничих професій дуже багато молоді залишається на роботу. В нас багато соціальних пільг. Хто думає наперед за майбутнє, пенсію, свої сім’ї, то лишаються і працюють».  Очільник лісгоспу уточнює, що лісівникам та місцевому населенню вдається знаходити порозуміння. Як наслідок – левова частина місцевих жителів мають можливість заробляти на дарах лісу, збираючи ягоди, гриби та лікарські рослини.

У лісгоспі відзначають те, що щорічно будують близько 6,5 лісових доріг. Це суттєво зменшує навантаження на місцеві бюджети, адже значна частина цих доріг з’єднує села району. Таким чином до економічної складової додається ще й соціальна.

Витрачають кошти та ресурси лісівники й допомагаючи воїнам, членам сімей загиблих та й взагальному – нужденним людям. Для прикладу, у лісгоспі взяли шефство над сім’єю загиблого воїна Сергія Склезя і надають їй необхідну допомогу, а ще – вітають зі святами. «Якщо чесно, то стараємось допомагати всім, хто звертається», – зізнається В’ячеслав Кузьмич.

Цікаво, що коли розмова заходить за ситуацію в країні, очільник лісгоспу демонструє тверду патріотичну позицію: «В історії деяких країн світу є те, що в них були єгерські служби, які озброювалися і були як одна з армій. В нас є дисципліна, вишкіл. Вміємо орієнтуватися в лісі, на місцевості. Лісівники – непогана армія».

За словами директора підприємства, за 9 місяців цього року лісгосп сплатив коштів на користь держави на суму 11 мільйонів 969 тисяч гривень, що на 4 мільйони 300 тисяч більше, ніж за цей проміжок минулого року. Зауважимо, що левова частина цієї суми пішла саме до місцевого бюджету –6 мільйонів 200 тисяч. Окрім цього, було сплачено 3 мільйони 228 тисяч гривень єдиного соціального внеску. «Підприємство нарощує економічні показники», – запевняє директор і наводить приклад середньої зарплати, яка суттєва зросла і наразі знаходиться на рівні 9 тисяч 289 гривень.

«Хочеться, щоб держава до нас ставилася дбайливіше, повернулася лицем. Я був в Німеччині, та й в інших країнах теж держава більше уваги приділяє лісовій галузі. Від нас відвернулися, більше того, деякі псевдоактивісти обзивають нехорошими словами. Невже ми нічого хорошого не робимо? Подивіться! Всі знають про результати нашої роботи», – обурюється лісівник. Згодом він сказав цитату, яку можна провести червоною лінією крізь всю нашу публікацію: «Ліс кормить жителів нашого району».

Поспілкувавшись з керівництвом, вирішуємо порозмовляти з працівниками лісгоспу. Наш вибір падає на унікальну людину – Василя Павловича Домарецького. Чоловік працює у лісгоспі з 1970-го року. За цей час працював на багатьох посадах,  був станочником, головним лісничим,  а з 1993-го року тривалий проміжок часу працював директором.  Окрім цього, має досвід у лісівничій галузі і в політиці, адже був депутатом обласної ради.

У розмові чоловік згадує як за довгі роки траплялися різні цікаві історії. Для прикладу, посушливе літо і як наслідок – пожежа, яка знищила близько 500 гектарів лісу. Домарецький згадує як в 1997 році був буревій в Нуйнівському лісництві біля Доброго озера. Вражаючі наслідки стихійного лиха не було як прибрати.  Лісівник згадує як тоді приїжджав президент Кучма і вдалося вирішити проблеми від стихійного лиха: «Від того переживання, що я стою перед Президентом і прошу великі кошти, було страшно».

За словами лісівника, в ті часи працювалося легше, адже держава приділяла більше уваги, а головне – фінансування лісгоспам.  «Зараз директорам важко. Вони не сплять, а думають, де знайти ресурси для того, щоб вчасно видати зарплату, вирішувати побутові проблеми. Зараз люди виїжджають за кордон, грузити ліс вручну ніхто не хоче.  Потрібно, щоб держава повернулася лицем до лісової галузі», – розповідає ветеран.

Одностайна позиція ветерана галузі і в питанні приватизації лісу: «При такому хаосі в державі не можна віддати ліс в приватні руки. Приватник не буде хвилюватися за те, щоб посадити ліс. Він не буде думати за охорону лісу, благодійну діяльність. Якби ми десь були в Австрії чи Швеції, то в їх умовах це можливо, але не в наших. Так же само за концесію.  Загалом, ми багато робимо для людей. Хочеться, щоб це розуміли і цінували».

ДП СЛАП «Камінь- Каширськагроліс»: кадри вирішують все

Камінь-Каширський міжобласний лісгосп організований радою колгоспів 1 квітня 1976-го року.  В теперішньому вигляді реорганізоване Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Камінь-Каширськагроліс» створене в 2013-му році.

Основним напрямком роботи лісгоспу є збереження та відтворення природних ресурсів, загальна площа яких становить 36024 гектари. Лісові масиви лісгоспу поділені на шість лісництв.

Станом на 1 грудня 2018 року в ДП СЛАП «Камінь- Каширськагроліс» працює 142 працівника. В тому числі 22 молодих працівники, троє учасників ООС. Є в лісгоспі і ветерани, що працюють понад 30 років в галузі. Таких тут 10 працівників. Працює на підприємстві і 15 жінок та 41 член багатодітних сімей. Середня заробітна плата – 9771.00 грн.

Під час розмови з директором підприємства цікавимось, чи не втікають за кордон молоді працівники. «За півроку до нас прийшов новий юрисконсульт, молодий хлопчина, який тільки закінчив вуз, заввідділу кадрового забезпечення теж молодий  працівник. Інженер з реалізації, інженер електронного обліку, секретар… Перераховувати – довго. Це все молодь. Колектив молодий і енергійний», – розповідає директор ДП СЛАП «Камінь- Каширськагроліс» Олександр Грицай.

Лісівник спокійно, але скептично ставиться до появи приватного інвестора у лісах: «Приватний інвестор буде думати тільки про свій зиск, а чи буде він доглядати за лісовими культурами, їх садити – питання риторичне. Може буде робити вигляд, що садитиме. Дороги для чого йому робити? «ЗІЛи» і трактори можуть їздити і по бездоріжжю. Ми ж кожен рік будуємо дороги».

Грицай уточнює, що підприємство придбало грейдера: «В районі 31 сільська рада і скрізь є ліс. Якщо треба грейдер – до нас звертаються і ми допомагаємо. Не може маршрутка поїхати – теж посилаємо грейдер». За його словами, в лісгоспі придбали  п’ять нових тракторів «Веймер», п’ять  маніпуляторів «Палмс», придбали нового навантажувача. Загалом, директор лісгоспу задоволений технічним оснащенням підприємства.

Якщо говорити про економічну складову, то підприємством всього сплачено 11 мільйонів 378 тисяч гривень податків. В тому числі до Державного бюджету 4 мільйони 485 тисяч гривень, 3 мільйони 717 тисяч гривень до місцевих бюджетів та  3 мільйон 175 тисяч гривень Єдиного соціального внеску.  «Зараз непроста ситуація на внутрішньому і зовнішньому ринку, але підприємство працює прибутково, успішно», – підсумовує економічні показники директор.

На закінчення розмови цілком випадково дізнаємось, що Олександр Грицай, який успішно очолює підприємство і зумів вивести його на новий рівень, є учасником бойових дій на сході нашої держави. Лісівник розповідає, що він є серед військовослужбовців першої хвилі мобілізації. На запитання про військовий стан відповідає коротко і рішуче: «Чим треба – допоможемо».

Ще дорогою в «Агроліс» вирішуємо поспілкуватися тут  з молоддю, тож те, що в кабінет директора заходить молодий працівник – щасливий лотерейний квиток для нас. Дізнаємось, що  житель Камінь-Каширська Ігор Балик працює на підприємстві на посаді інженера з підготовки кадрів. Молодий хлопець прийшов на роботу в державне підприємство у вересні цього року після отримання вищої освіти. Розповідає, що роботою задоволений і за кордон їхати не планує.

«Доволі все спокійно і добре пішло. Мене вчили, розказували, водили за руку. На роботі все подобається. Якби не подобалося, то вже напевно покинув би. Думки про Польщу були, але ж молода сім’я, треба десь закріпитися і мати стабільність тут. Коли закінчуєш університет, то завжди хочеш влаштуватися на хорошу роботу з гідною зарплатою. Вийшло так, що в мене це вдалося», – зізнався молодий працівник.

«Владними кабінетами»…

Для того, аби з’ясувати чим є лісівничі підприємства для Камінь-Каширщини йдемо у владні кабінети. Поки голова райдержадміністрації брав участь у засіданні однієї з профільних комісій, йдемо до очільника депутатського корпусу – голови районної ради Віктора Суса. Дізнавшись, що  мова вестиметься про лісників – без вагань погоджується на діалог. Говорить впевнено і чітко: «Співпраця з лісогосподарськими підприємствами – один з найважливіших напрямків нашої роботи, адже на території нашого району знаходяться два лісгоспи і не секрет, що вони для нас є стратегічними».

Спікер місцевого «парламенту» говорить, що лісгоспи на хорошому рахунку серед місцевих жителів та депутатського корпусу. Скарг від лісівників та місцевих жителів, за його словами, мало. «Не надходять скарги і від працівників лісгоспів. Вони задоволені розміром середньої заробітної плати, стимулюючими виплатами та соціальним пакетом.  Загалом, два наших лісових державних підприємства – одні з найбільших платників податків. Це серйозно відображається на бюджеті нашого району. Левова частина цих коштів ідуть в сільські населенні пункти, на території яких є лісові насадження. Вони ці кошти вкладають в покращення соціально-економічного розвитку громад», – розповідає Віктор Сус.

Очільник депутатського корпусу говорить, що місцеві люди бояться приватизації лісів. За його словами,  для жителів району ліс – це надбане благо всієї громади. «Люди за це вболівають і переживають, мають можливість контролювати роботу лісників і самим заробляти», – говорить Віктор Сус, а згодом уточнює, що люди заробляють, збираючи гриби, ягоди, лікарські рослини.

За словами голови райради, керівництво району часто звертається за матеріальною допомогою до лісівників:  «Зважаючи на те, що наша країна перебуває в умовах війни, перше до кого ми звертаємось як представники влади – лісівники. Вони ще жодного разу не відмовили. Сьогодні є багато соціально незахищених людей, одиноких, пристарілих, які в фінансовому плані може й не можуть придбати палива, а лісівники допомагають і з цим». Окрім того, очільник депутатського корпусу уточнив, що лісівники користуються авторитетом в депутатів райради та керівництва сільських рад.

Поспілкувавшись з Віктором Сусом, вирушаємо в кабінет  голови місцевої райдержадміністрації Валерієм Дунайчуком. Той, дізнавшись про тему розмови, відразу парирує: «Я про лісівників можу сказати лише хороше».

Представник президентської вертикалі розповідає, що лісгоспи – бюджетоутворюючі підприємства в межах району. Згодом очільник району говорить про розвиток одного з лісових державних підприємств: «Порівняти що в «Агролісі» було до приходу Грицая і те, що є зараз – велика різниця. Змінилося господарство, підходи, розвинулася матеріально-технічна база , купили нову техніку. Це просто дивуєшся, який він господарник. Стільки, скільки він зробив за 2 роки, не було зроблено за 10 років». Дунайчук відзначив і співпрацю з очільником обласного управління Олександром Кватирком та заступником директора Держлісагенства Володимиром Бондарем.

На думку очільника району, в місцевих лісівників хороший рівень зарплат. «Зарплата в лісівників пристойна. Дай Боже кожній галузі. З ними хто може позмагатися? Лише освітяни», – заявив голова РДА, а потім уточнив, що з 6,5 тисяч офіційно працевлаштованих працівників району – більшість освітяни та лісівники. Дунайчук відзначає, що на державному лісовому підприємстві відкриті податки, всі офіційно працевлаштовані, а на приватному підприємстві це можна приховати.

Голова райдержадміністрації зауважив, що обидва лісгоспи допомагають людям із їх побутовими проблемами. За його словами, в 2016-му році голова ОДА звертався до лісівників надати всім учасникам АТО по машині дров: тоді обидва лісгоспи завезли близько 160 машин з дровами для військових.

Валерій Дунайчук розповів, що в районі є багато об’єктів для будівництва. Для прикладу, багатостраждальна школа в Стобихівці. За його словами,  для всіх будівництв планують  використовувати місцеву деревину. «Надіємось на подальшу співпрацю з лісівниками. Нам потрібно буде лісові дороги засипати щебенем, адже в негоду піщані дороги будуть руйнуватися.  Плани в нас грандіозні.  Загалом, багато що хочеться зробити», – підсумував голова РДА.

Дорогою до Луцька вирішуємо поспілкуватися з селянами району. Зупиняємось за 15 кілометрів від райцентру в селі Нуйно. Тут є і сільрада, до очільника якої нас спрямовують місцеві жителі. Сільський голова Віталій Ярощук задоволений  співпрацею з Нуйнівським лісництвом.  Цікаво, що на базі цього лісництва працює шкільне лісництво.

«Склалося з давніх-давен, що в нас співпраця з лісівниками триває в постійному режимі. Громада живе у великій частині від доходів дарів лісу: грибів, ягід, деревини, яка використовується на опалення житлових будівель. В нас є повне взаєморозуміння з місцевим лісництвом. Три депутати нашої сільської ради – лісники, а лісничий є членом виконкому, завжди допомагає нашій громаді. Частина доходів лісництва сплачується до місцевого бюджету», – розповів сільський голова.

Зайняті лісом: робочі місця та висока зарплата

Приїхавши до Луцька, вирушаємо в обласний центр зайнятості. Після нетривалого очікування потрапляємо до директора установи Романа Романюка. «Лісова галузь є дуже важливою для Волині. В тому числі й з фінансово-економічної точки зору», – резюмує він.

За словами Романа Романюка, на сьогодні в державних лісових підприємствах області працює 3260 волинян. «За них офіційно сплачується єдиний соціальний внесок та інші види податків. Це все наповнення бюджетів», – уточнює фахівець. Він розповідає, що середній рівень зарплати лісівників Волині становить 9 тисяч гривень.  Очільник установи уточнює, що для порівняння 2 роки тому цей показник становив 6 тисяч 600 гривень.

Директор центру зайнятості наводить факти, що свідчать про престиж лісівничої професії в області: «Якщо говорити про кадри, то за 11 місяців 2019-го року до служби зайнятості області було подано 691 вакансію із категорії лісогосподарська діяльність, з них укомплектовано 607. Це досить хороший показник. Люди із задоволенням і бажанням ідуть працювати в цю галузь».

Згодом Роман Романюк розповів і про особливості Камінь-Каширського району. Зокрема, тамтешні жителі часто користуються тимчасовим працевлаштуванням в лісгоспах. Для прикладу, за 11 місяців цього року було працевлаштовано 57 осіб на тимчасові роботи.

«Галузь лісового господарства є однією з престижних, авторитетних і досить на хорошому рівні фінансування. До того ж є непоганий розмір заробітної плати. Показник дев’ять тисяч – це досить хороша зарплата. От візьміть ті ж самі віддалені райони. На 9 тисяч гривень знайти роботу в Камінь-Каширську, Любешові чи Ратно – досить непросто. Лісівники всі добре вдягнуті, мають хорошу уніформу. Сукупність всіх цих всіх факторів робить професію престижною», – підсумував Роман Романюк.

«Якщо не лісівники, то хто?»

Для того, аби підсумувати думки експертів вирушаємо в обласне управління лісового та мисливського господарства. Розмову із головним лісівником Волині Олександром Кватирком розпочинаємо із запитання, яке хвилює багатьох його підлеглих, і лісівників Камінь-Кащирщини зокрема: цікавимось в очільника ВОУЛМГ про його ставлення до ймовірної появи приватного інвестора в лісі:  «Моя думка, що приватний інвестор буде думати про власні інтереси. Якщо він інвестує, то він буде думати про те, як забрати з лісу прибуток. Загалом, я в інших користувачах лісу проблеми не бачу, якщо вони будуть дотримуватися законів. І, звісно, якщо такі чіткі закони будуть. Станом на сьогоднішній день, я вважаю, що державне управління лісом є найкращим». Лісівник навів приклад європейських країн, в яких, свого часу, держава допустила в ліс приватного інвестора і наразі намагається повернути лісові угіддя під державне управління.

Олександр Кватирко впевнений, що приватний інвестор не приділятиме такої значної уваги соціальному фактору в контексті елементів інфраструктури. «Якщо дороги ще можливо робити будуть, для того, щоб вивезти ресурс, то зважати на соціальне значення ніхто не буде. Якщо ми плануємо дороги після того, як спілкуємось з місцевою громадою, з районною владою, то приватний інвестор робить дороги там, де він вивозить ліс». Очільник волинських хранителів лісу підкреслює, що приватному інвестору не буде мотивації робити рекреаційні пункти на таких умовах як це роблять лісівники, коли такі лісові «оази» не приносять економічного зиску. Він наводить приклад сусідньої Польщі, де в приватних лісах немає рекреаційних пунктів.

Згодом наша розмова переходить до економіки та, зокрема, економічної ситуації в державних лісгоспах Камінь-Каширська. Начальник ВОУЛМГ акцентує увагу на тому, що 75 % від прибутку, зважаючи на стан справ в Україні, сплачується у державну казну. На його думку, це є великим тягарем для лісівників, адже наразі 50 % спеціалізованого обладнання в області є зношеним і потребує заміни. «При сьогоднішньому законодавстві ми не маємо ніякої можливості розвиватися. Все, що ми розвиваємось – працюємо з бізнесом, експортуємо, розтерміновуємо виплати. Сьогодні з прибутків розвиватися фактично не можливо».

За словами Олександра Кватирка, ДП «Камінь-Каширськагроліс» хоч і менший, але по економічних показниках і темпах розвитку він перевищує ДП «Камінь-Каширський лісгосп». Він уточнив, що задоволений роботою обох лісгоспів, в тому числі і їх економічними показниками. «Люди там традиційно всі в лісі. Вони завжди були і залишаються по об’ємах та в розвитку одними з найкращих».

Незважаючи на непросту економічну ситуацію та те, що держава вже понад три роки не фінансує лісгоспи, волинські лісівники не збираються припиняти активну участь у допомозі армії та захисникам України. Позиція Олександра Кватирка в цьому питанні одностайна:

«Допомагати армії будемо продовжувати, хоча з огляду на законодавство нам це робити непросто. Ми можемо робити це в рамках правового поля, тому акцент на профспілку та свідомість наших працівників».

Підсумовуючи розмову, Олександр Кватирко висловив переконання, що державне управління в лісі є ефективним. Він вважає, має бути одна державна структура, яка управлятиме всіма лісами. «Має чітко управляти одне міністерство чи це агентство в складі певного міністерства, але державна лісова політика має бути одна єдина».

Мовою цифр та фактів

Цьогоріч лісогосподарськими підприємствами обласного управління внесено коштів до бюджету та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 259 мільйонів 300 тисяч гривень. Якщо говорити детальніше, то 102 мільйони 100 тисяч було сплачено до Державного бюджету, 89 мільйонів 200 тисяч  — податки та платежі до місцевого бюджету, а сума єдиного соціального внеску становить 68 мільйонів 100 тисяч гривень.

Протягом 10 місяців 2018 року зросла заробітна плата працівників підпорядкованих підприємств. Її середній рівень для штатних працівників сягає 9400 грн. На початку року її рівень складав 9000 грн. До відповідного періоду минулого року середня заробітна плата зросла на 1991 грн. або 125,4%.  Окрім цього, працівники лісгоспів мають необхідні соціальні гарантії. Серед таких, зокрема, преміювання, доплати за вислугою років, надання матеріальної допомоги та за потреби – допомоги на лікування, оздоровлення працівників.

Якщо ж говорити про лісгоспи Камінь-Каширська, то ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» за 9 місяців цього року сплатило  11 мільйонів 969 тисяч гривень податків, а ДП СЛАП «Камінь- Каширськагроліс»  – 11 мільйонів 378 тисяч гривень податків. Зауважимо, що левова частина цих коштів пішла саме до місцевих бюджетів.

На загальному економічному фоні області лісові підприємства області, та Камінь-Каширщини зокрема, є привабливими роботодавцями. Пакет соціальних гарантій, стабільна висока заробітна плата, офіційне працевлаштування, – ці та низка інших причин є поштовхом для волинської молоді не шукати щастя за рубежом, а працювати вдома поряд із сім’єю.  Важливо, що офіційно працевлаштовані в лісових підприємствах і члени багатодітних та малозабезпечених сімей, учасники АТО.

Разом з тим, лісові підприємства є одними з найбільш платників податків, переважна більшість яких залишається на місцях, а згодом має можливість освоюватися на благо громад. Важливим соціально-економічним чинником є й будівництво лісових доріг, що дають змогу економити кошти місцевих бюджетів: низка цих доріг з’єднують села і мають соціальне значення. Рекреаційні пункти не просто дають змогу тримати ліс в чистоті, а й зменшують ризик лісових пожеж.

Жителі Камінь-Каширщини, як і всією Волині, мають змогу годувати сім’ї, заробляючи збиранням ягід,  грибів, лікарських рослин та інших плодів лісу. Зважаючи на відсутність газового опалення в багатьох оселях Камінь-Каширського району, важливим є й постачання дровами. Окрім того, місцеві жителі часто звертаються в місцеві лісгоспи за технікою, використовуючи для своїх потреб трактори, грейдери, пилорами, тощо.

Якщо в часи правління президента-втікача нас всіма силами переконували у тому, що Донбас годує Україну, то з тим фактом, що ліс годує та допомагає гідно жити волинянам на Камінь-Каширщині напевно сперечатиметься мало хто.

Лісівники,  представники влади та громадяни в один голос твердять, що державне управління в лісі є ефективним. Незважаючи на відсутність державного фінансування, лісгоспи не просто дають собі раду, а забезпечують людей робочими місцями, платять податки та відіграють важливу соціальну роль. Вітчизняні реформи в контексті сучасних реалії часто грають злий жарт, тому нерідко виходить так, що державним установам і підприємствам, які можуть допомогти Україні вилізти з економічної ями, перекривають кисень, обкладаючи податками та реформами. В такій ситуації хочеться згадати один з основних законів моралі: «Не можеш допомогти, то хоч не нашкодь»…

Підсумовував Андрій Мошкун

Фото: Андрій Мошкун, Світлана Місьонг

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *