У пошуках волинської Швейцарії, або Як лісівники собі наступників готують

У Волинському музеї розкажуть про УПА те, про що раніше замовчували
10.10.2017
На волинському кладовищі знайшли закривавленого чоловіка
10.10.2017
Показати всі

У пошуках волинської Швейцарії, або Як лісівники собі наступників готують

Волинські лісівники – приклад не лише  для своїх колег із сусідніх областей, а й, мабуть, зі всієї України. Яскравий доказ цьому – остання новинка від місцевих хранителів лісі -Молодіжний лісівничий центр. У пошуки казкової локації відправилась лісівничо-журналістська експедиція, у складі якої було і представництво «Волинської правди».

Збираючись в чергове відрядження з волинськими лісівниками, мимоволі приміряв на себе роль єритика: наскільки часто мене хранителі лісу дивували, що нового чуда побачити вже не надіявся. Як виявилось – дарма.

Морозним суботнім ранком зустрічаюся з колегами біля будівлі обласного управління лісового та мисливського господарства. Саме від «штаб-квартири» волинських лісівників розпочинається наше турне до «Малої Швейцарії». Дорогою до місця призначення дізнаюся про те, що саме так називають заповідну зону у Воротневі, яка знаходиться  на території Ківерцівського лісництва. Саме там завершилося будівництво «Лісівничого молодіжного центру».

Рішення про будівництво першого в Україні  молодіжного центру для майбутніх лісівників було прийнято Науковою радою при обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Принцип “не словом, а ділом” втілили в життя, і після двох років старань у Воротневі з’явилася справжня лісова оаза для школярів.

Всього за якихось надцять кілометрів від Луцька заїжджаємо до лісу. Далі – наш маршрут стає пішим, адже дорога на територію заказника для автівок закрита. Дива ми набачилися вже дорогою. Лісові оази та облагороджені зони там, де раніше були волинські джунглі.

Допоки готувалося офіційне відкриття, ми з колегою Василиною Боруцькою ідемо вештатися територією центру і самі організовуємо собі екскурсію. Такими  допитливими виявилися не лише ми, а й представник олдскулу волинської журналістики Микола Якименко.

На території заповідника упорядкували садок: викорчували старі дерева і посадили нові. Неподалік розташована лісова пасіка, а поблизу неї облаштовано будинок для бджоляра та для апітерапії. Там ми спробували потоваришувати з місцевим їжаком, щоправда, той віддячив нам «покерфейсом», але від фотосесії не відмовився.

На території заказника відновлено чимало старих будівель, облаштовано альтанку та імпровізований пірс. Під час обходу ми переглянули виставку дарів лісу та народних умільців. Згодом –  оглянули класи, де школярів навчатимуть лісових промислів. Натрапили ми і на  віртуозів з бензопилами, які випилювали з дерева сову. Напевно, символ мудрого керівництва…

Ми повернулися вчасно. На території закладу з’явився головний лісівник Волині Олександр Кватирко та інші почесні гості. Очільник обласного лісоуправління був в хорошому гуморі і виглядав задоволеним. Так тішаться господарі, коли бачать добре зроблену роботу.

«Мушу зізнатися і, сподіваюся, мене зрозуміють усі присутні. Ми найбільше хотіли зробити комфортним перебування у «Воротневі» саме для дітей – майбутніх лісівників, які прийдуть нам на зміну і продовжать робити те добре, що ми розпочали. Все, що ми сьогодні бачимо – створено для майбутніх поколінь. Щоб відтворювати і примножувати», – заявив він.

Враженим від побаченого був і перший заступник губернатора Сергій Кошарук, який прийшов на дійство з дочкою.  «Дивлячись на вашу працю, можна впевнено сказати – все у нас добре. Я чув, які тут були хащі. А тепер я побачив, яка тут казка. Ви цю казку робите щоденно. Поряд з роботою, ви боретесь з різними короїдами, не тільки з тими, що на деревах, а і тими, що на двох ногах», – розповів Кошарук.

Високу оцінку побаченому дав заступник голови обласної ради Роман Карпюк, який зізнався, що бував  у Воротневі і раніше, однак тепер – вражений побаченим.  «Ви дійсно приклали чималі зусилля», – зізнався він.

Керівник Волинського обласного еколого-натуралістичного центру Валентина Остапук, звертаючись до Кватирка, говорила зі сльозами на очах. «Я себе нарешті відчуваю педагогічною королевою, бо маю такого друга як ви. Ви зробили для нас неймовірний подарунок», – заявила освітянка.

Після урочистостей всі розійшлися на відкриті уроки, а ваш покірний слуга із колегою відправилися до Луцька. Дорогою додому водій розповів нам про те, що над воротнівською казкою працювали лісівники зі всіх районів.  І результат цієї роботи видно неозброєним оком.

«Хтось шукає Швейцарію за кордоном, а ми її створили тут, неподалік обласного центру. Її може відвідати будь-який пересічний громадянин, вона нічим не гірша, а в дечому навіть краща», – резюмував Олександр Кватирко. Патріотична цитата головного лісівника Волині може бути хорошим завершенням для цього репортажу. Адже поки деякі владці керують долями краян із європейських столиць і курортів, інші будують Європу на рідній Волині.

Текст і фото – Андрій Мошкун

 

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *