Гунчик розповів, чому їде до Києва
07.08.2017
Нововолинському герою присвоїли звання Почесного громадянина
07.08.2017
Показати всі

Тимчасове серпневе затишшя

Відлуння тижня (31.07 – 07.08)

Доки тривають репетиції до параду з нагоди Дня Незалежності, коли «рештки» політикуму, який не «мордується» на Багамах чи Сейшелахта залишився «на нашій, не своїй землі», вправляються у популістичній словесній  еквілібристиці, ворог на Донбасі активізовує бойові дії. Та, схоже, ці та інші фактори –  свідчення відносно тимчасового серпневого затишшя. Причому, такий алгоритм фактично запрограмований як внутрішніми, так і зовнішніми складниками.

Цілком вірогідно, якщо впродовж 180 днів фінансова розвідка США виявить і перекриє у західних банках персональні мільярдні  активи путіністів і «самого», то Кремль мусить зіграти на випередження. До того  ж, оскільки минулого тижня і США, і ЄС  вирішили загалом  посилити економічну санкційну політику щодо РФ (що  стане ще одним ударом по статках рядових росіян), правлячий режим мусить відволікти, переключити  увагу. Для цього Україна – чи не найперевіреніший плацдарм. Звичайно, доти, доки нема критичної кількості загиблих  солдатів й офіцерів, перебування яких на Донбасі  цинічно заперечується Москвою.

За інформацією, оприлюдненою українською делегацією в ООН, на  тимчасово окупованій території Донбасу зараз уже «понад 400 бойових танків, 840 бронетранспортерів, 200 багаторазових ракетних комплексів, 730 артилерійських систем і 400 одиниць ППО були надані терористичним організаціям».  Наголошується, що цю зброю було використано для багатьох терористичних атак, в тому числі, знищення рейсу MH17 малайзійських авіаліній над Донбасом. «Як терористичні організації в Україні отримували зброю, кількість якої часто перевершує запаси озброєнь багатьох держав на європейському континенті? Або чому у терористів не завершується пальне і боєприпаси?» –  риторує  українська делегація в ООН.

До де-факто війни у буквальному розумінні з перспективою її переростання у повномасштабну  «доєднується» й  потужна інформаційна складова. Причому остання ведеться не лише з підконтрольних Кремлю ЗМІ, а й українських та західних медійних ресурсів, де Москва має свої важелі впливу. Доливає олії у вогонь  і війна компроматів, бранцями якої стали і вітчизняний  політикум, і деякі силові, владні структури.

Схоже, нинішні та потенційні проблеми неухильно, прискорено  наближаються  до статусу-кво «гримучої суміші». У цьому переконували події та тенденції тижня, що став надбанням історії.

 «Якась воістину мегавійна компроматів»

В Україні назріває мегавійна компроматів. Так стверджує виданню  «Апостроф»  політолог Борис Тізенгаузен від імені ReputationManagementexpert. Він наголошує:  хоча чергові вибори Президента і парламенту  відбудуться в 2019, а розмова про дострокові ведеться вже довгі кілька місяців, вже зараз в українській політиці напрацьовані нові технології. Борис Тізенгаузен переконаний: «Особливістю найближчих виборів буде те, що будуть потужно використані антикорупційні організації – реальні й нереальні, їх зараз велика кількість з’явилася. Це так звані антикорупційні торпеди, які вибірково знищують тих чи інших кандидатів».

Роздумуючи з приводу «вкидання» компроматів, він попереджає, що «в майбутньому на нас чекає якась воістину мегавійна компроматів». Загалом же, констатує представник ReputationManagementexpert,«контроль над ЗМІ – це в першу чергу те, що зараз необхідно цілому ряду політичних сил. Ми бачимо, що відбувається: купуються нові радіостанції, купуються нові сайти, майданчики, редакційні групи».

Але, на думку Тізенгаузена, «основна битва, звичайно, буде відбуватися в полях. Усі ці старі добрі інструменти з повними тезками кандидатів, «каруселями»… Гречки та інші продпакети, люди, які ходять домівками, – це все буде, безумовно. Єдине, мені здається, що наступні вибори будуть найбруднішими за всю історію нашої країни, тому що адмінресурс і силовики зосереджені в руках людей, які належать до певних політичних сил – і вони будуть переслідувати свої інтереси, скоріш за все». Фішкою майбутнього  сезону, на його думку,  швидше за все, будуть сенсаційні корупційні викриття. А точніше – «цілеспрямоване антикорупційне випилювання певних кандидатів».

Аналітик вважає, що «у нинішньої влади, крім безвізу та інших позитивних подій, є в запасі ціла низка інструментів. Насамперед – це реальні посадки у в’язницю знакових корупціонерів. Порівняно з Віктором Шокіним діяльність генерального прокурора Юрія Луценка значно активніша – він генерує в десятки разів більше подій (він колишній журналіст, він знає, як це треба подавати)». У той же час, наголошує Тізенгаузен, на запитання , «чи буде Президент йти на другий термін, чи буде висуватися альтернативний кандидат, – мені здається, відповіді немає ще в самій АП. Електоральна картинка зміниться за півроку. Як ситуація з «Народним фронтом». Хлопці спрацювали на короткий імідж. Отримали непередбачувано високу кількість голосів, але так само швидко згоріли. Де зараз «Народний фронт»? Ніде».Тізенгаузен переконаний, що «робота на короткий імідж перед виборами спрацює. У цьому допоможуть знакові кримінальні справи, знакові посадки. Вони працюють за двома напрямами. По-перше, вони дають певну поживу для роздумів електорату. По-друге, вони вибивають неугодних кандидатів».

«У них зацікавлений наш зовнішній ворог»

Згідно з соцопитуванням, 48% українців підтримують дочасні вибори. На цьому акцентує увагу «Газета по-українськи». Однак, як переконують експерти газети, дочасні вибори не підуть на користь Україні. Оскільки це підвищить рівень конфліктності, звинувачень і зливання компроматів. Вони не розв’яжуть політичну кризу, а посилять її, знизять здатність України до спротиву російській гібридній агресії. За даними опитування, лідером симпатій виборців є «Батьківщина». На другому місці – «Блок Петра Порошенка», на третьому – «Громадянська позиція»  Анатолія Гриценка й «Опозиційний блок», кажуть соціологи. Також до парламенту проходять «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, «За життя» Вадима Рабіновича.

«Розрив між партіями-лідерами невеликий (6,9% у БПП, 7,7%  – у «Батьківщини», – ред.). Треба ще врахувати похибку. Тому не можемо говорити, що політсила Тимошенко – лідер електоральних симпатій сьогодні, — вважає  політолог Михайло Басараб. – Юлія Володимирівна зараз у вигідній позиції. Вона може критикувати владу і виступати в притаманній їй ролі політика-популіста, необмеженого зобов’язаннями перед виборцями. У неї міцне електоральне ядро. Це люди, які за будь-яких умов голосуватимуть за неї –  з невеликих міст і невисоким рівнем ­освіти й достатку. Але вона завжди лідер і за рівнем антипатій. Зростання її рейтингів має ліміт. 15 відсот­ків – стеля, за межі якої Тимошенко ніколи вже не вистрибне».

На його думку, «Анатолій Гриценко зазвичай має непогані електоральні аванси, але втрачає їх під час передвиборної кампанії. 2014‑го його партія не подолала прохідний бар’єр. Тому висока підтримка цього політика зараз не обіцяє йому хорошого результату на виборах. Хоча він може стати альтернативою для тих, хто розчарувався у партіях влади». Басараб нагадує, що «рейтинг «Народного ­фронту» в межах 1 відсотка. Ця політсила не може оговтатися від кампанії проти уряду Арсенія Яценюка. Коли його партія була об’єктом критики для основних політичних акторів». Він  також переконаний: чим більше агресії людей до парламентаріїв, тим  гірше ставлення до всіх владних інституцій, оскільки «суспільне обурення бумерангом б’є по всій владі». Відтак Басараб резюмує: «Дочасні вибори не підуть на користь. У них зацікавлений наш зовнішній ворог. Оскільки це підвищить рівень конфліктності, звинувачень і зливання компроматів. Дострокові парламентські вибори призведуть і до президентських. Вони не розв’яжуть політичну кризу, а посилять її. Знизять здатність України до спротиву російській гібридній агресії. Зроблять її поступливою до вимог, ультиматимумів і умов РФ».

«А уявіть, зміниться влада і …»

Юрист, колишній співробітник військової прокуратури, колишній перший заступник голови луганської СБУ полковник Олег Животов (див. «ГОРДОН»),  що «на сьогодні в Конституції України чітко написано: армію призначено для захисту від зовнішнього ворога. А в нас офіційно, на законодавчому рівні, немає ні ворога, ні агресора, а армію не можна залучити до АТО». Згадуючи, що  ще 5 червня 2014 року Верховна Рада дозволила армії діяти всередині країни, він уточнює:  «Зміни до закону внесли, дозволивши участь армії в АТО, а Конституції не змінили! Адже в Основному законі держави чітко написано, що не можна ухвалювати законів, що суперечать Конституції».

Відтак Животов аргументує:  «Ми або живемо за законом, або ні. Іншого не дано. А уявіть, зміниться влада і відразу почне командирів частин, міністрів оборони, начальників Генштабу притягати до кримінальної відповідальності. Чому? Тому що вони порушили Конституцію і незаконно використали армію під час АТО». Він висловлює занепокоєння тим, що досі «керівництво держави і парламент офіційно в юридичній площині не заявили про російську агресію проти України. І як тоді можна звинувачувати генералів і офіцерів за ці поразки, якщо вони не мали справжніх повноважень для відбиття нападу зовнішнього ворога? Не мали тому, що на сили АТО за законодавством не покладено обов’язку відбивати зовнішню агресію». А відтак піддає критиці чинну ВР. «На жаль, народні депутати ні законів, ні законопроектів, жодної правки не читають. Більшість наших парламентарів займаються не законотворчістю, а договірняками. Отже, не тільки судові вироки останніх років, але й закони, укази, постанови – майже все можна піддати сумніву саме тому, що значна частина політиків та чиновників в Україні абсолютно некомпетентна в питаннях безпеки держави», – підкреслює полковник.

«Ситуація драматично зміниться»

Наслідки підписання американським президентом Дональдом Трампом нового закону «Протидія супротивникам Америки через санкції», який передбачає запровадження додаткових обмежень проти Росії, північної Кореї та Ірану, відчутно зміцнять позиції Україну. Так вважає (див. УНІАН) екс-міністр закордонних справ України,  керівник Центру дослідження Росії, Володимир Огризко. На його думку, цей крок реально б’є по інтересах Росії,  зокрема – по безпосередніх організаторах кривавої бійні на сході України та анексії Криму.

Володимир Огризко наголошує: «Потрібно трошки почекати, коли фінансова розвідка США збере необхідні матеріали (а це, згідно з цим законом, має відбутися протягом 180 днів), і внесе пропозиції щодо «замороження» статків у країнах Заходу всієї «камарильї» навколо Путіна, а, може, і його статків теж. Тоді, на мою думку, ситуація драматично зміниться, а в політиці Росії ми побачимо певний поворот. Або ж, якщо цього не станеться, Росія об’єктивно пришвидшить процес свого занепаду. Інших варіантів у даній ситуації я не бачу».

На його переконання, «з підписанням цього закону останні надії росіян на Трампа провалилися, і тепер вони розуміють, що у них немає жодних шансів на зміну в позитивний для них бік позиції американського президента». Тому, констатує експерт, «росіянам Кремль буде говорити: «Ви, будь ласка, затягуйте паски, бо нас з усіх боків оточують вороги». Тому в цьому сенсі дійсно нічого нового не буде. А от економічний ефект від санкцій справді буде наростати».

Правда, в даній ситуації  Огризка дивує «не дуже зрозуміла реакція європейців на нові американські санкції проти Росії. В їхній позиції дивує проста річ: офіційно Європейський Союз проголосив, що він вестиме політику по зменшенню енергетичної залежності від Росії, але, з іншого боку, на догоду буквально кільком крупним компаніям Німеччини, Австрії, Франції, Британії і Голландії вживаються реальні кроки для того, щоб цю залежність збільшити». Тому він висловлює сподівання, що «що західні політики повинні не ставати заручниками короткотермінових інтересів тих чи інших фірм, а думати про стратегічні речі, які вони самі й проголошують. Така їхня позиція є одним із наслідків газової корупції, яку Росія разом зі своїм газом успішно експортувала на Захід. І з цією корупцією на Заході повинні боротися, а не лише вказувати, що корупція є у нас (в Україні вона, безумовно є і зашкалює)».

«…не підкоритися іншому народу»

Юрій Блащук, громадський діяч, банкір,  зазначає в «УП», що проблеми України зумовлені і її елітою. При цьому він  цитує морального авторитету нації Любомира Гузара:  «Еліта – це не просто люди, які вміють побачити проблему і швидко знайти рішення. Це люди, які вміють дивитися далеко вперед». Відтак він скептично висловлюється про сучасну владну та фінансову еліту. Хоча, нагадує Блащук, «в Україні завжди була еліта — князівська, козацька». А після цього підкреслює: «Вирощування еліти –  процес не одного дня. Він складний і потребує уважного ставлення, у тому числі – з боку держави. Адже важливо зберегти знання та бажання цих людей творити заради майбутнього». Констатуючи, що «саме еліта українського народу створила низку відомих літописів всеслов’янського значення, започаткувала друкарство, відкрила перші в Східній Європі академії у Києві та Острозі, створила визначні правові акти, зокрема Конституцію Пилипа Орлика та збірку законів «Руська правда», Блащук резюмує: «Існування справжніх провідників допомагає народу не втратити майбутнє, не асимілюватися і не деградувати. І що важливо — не підкоритися іншому народу».

«Війна триватиме недовго»

Командувач Національної гвардії України генерал-лейтенант Юрій  Аллеров в  інтерв’ю «Апострофу», відповідаючи на запитання, скільки триватиме війна на Донбасі,  зазначив: «Ви знаєте, у мене таке внутрішнє відчуття, що війна триватиме недовго». На його думку, це станеться завдяки тому, що «або буде знайдено дієві важелі впливу на Путіна, або його просто не стане. Знаю, не можна нікому бажати смерті, але так дійсно було б краще для всіх».

При цьому Аллеров радить «згадати Гітлера – народ приймав його на ура, а коли його не стало – і війна закінчилася, і Німеччина обрала інший шлях розвитку, перетворившись в процвітаючу країну Європи. В Радянському Союзі після періоду сталінського терору, коли сам Сталін помер, почалася «відлига». І це – доля всіх отих «вождів»… Росія також після краху СРСР пережила свій період «відлиги»  – в часи Єльцина. І є надія, що другого Путіна там зараз не буде».

Але відтак він уточнює: «Це моя особиста думка і надія. Як керівник НГУ я можу сказати, що, незалежно від правового режиму, незалежно від політичних змін у країні, Національна гвардія розвиватиме свій потенціал, підвищуватиме професіоналізм і боєздатність, щоб захищати безпеку і права свого народу, виконувати свої функції згідно із законами України і якомога ефективніше протидіяти різноманітним загрозам правопорядку».

«Ми  виграли б»

В ефірі «Обозреватель.LIVE»  військовий експерт Олексій Арестович зазначив: «Ми можемо відбитися від Росії при будь-якому її сценарії вторгнення проти нас. Я за це навіть не хвилююся. Я вам навіть скажу, що це був би набагато кращий варіант для нас, якби вони вторглися повноцінно. По-перше, ми виграли б. По-друге, це зрозумів би Захід, по-третє, Росія б обламалися, і почалися б дезінтеграційні процеси в самій Росії. Тобто, крах Росії».

При цьому він вважає, що при такому розвитку ситуації в країні значно прискорилося б проведення реформ. «У нас би реформи дуже прискорилися б, тому що повномасштабне вторгнення прискорює все дуже швидко. Тобто, ми або п’ятнадцять років будемо реформуватися, або за рік, якби три місяці тривало повномасштабне вторгнення. Тобто, з точки зору історії, це, можливо, було б краще. Але, на жаль, вони теж це розуміють, тому буде гібридна війна, а не повномасштабна», – підсумував Арестович.

«…незнищенний український народ»

Уродженка волинського містечка Локачі Лариса Івшина, шеф-редактор одного з найавторитетніших всеукраїнських друкованих видань, член Наглядової ради провідного волинського вишу – Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, розповіла  про новинку «Дня» – книгу «Корона, або Спадщина Королівства Руського», яка пропонує свіжу оптику для ключових подій української історії. Це видання буде представлене на цьогорічному Форумі видавців у Львові. «В Україні надто довго домінувала «народницька» історіографія, в якій не було місця шляхті, еліті й загалом тим, хто своїми вчинками, моральними й інтелектуальними якостями, підіймався над загальною масою. В «народницькому» історичному міфі таким людям щонайбільше відводилась роль антагоніста, якому протистояв пригноблений «народ» або клас «трудящих». Можливо, через це, коли українцям таки вдалося відновити свою незалежність, проблема державної еліти постала в нашому суспільстві так гостро. Наша книга пропонує принципово нову оптику для ключових подій української історії», – наголошує Лариса Івшина.

Вона нагадує: «Адже наша історія розпочинається не 25 років тому і навіть не з 1654 року, в чому намагалась переконати нас колоніальна історіографія. Книга «Корона, або Спадщина Королівства Руського» має на меті переосмислити витоки і саму природу української державності. Це наша спроба поставити надважливе питання – з якого етапу Україна починає своє «літочислення»? Можливо, від київського князя Святослава, який у 971 році уклав мирний договір з візантійським імператором Іоанном Цимісхієм? Або ж від Ярослава Мудрого, тисячоліття утвердження якого на престолі будемо відзначати у 2019 році? В України є своя давня спадщина. Питання тільки в тому, наскільки ми готові вступити у «права власності».

На думку Івшиною,  «в період нестабільності, коли Україна переживає найважливіші етапи своєї історії, щоб створити щось нове, ми повинні звернутися до нашого минулого та побачити в ньому «пульсуючі» точки, які і зараз дають нам енергію. Україна – країна-«трансформер»: Київська Русь, Королівство Руське, Річ Посполита, Князівство Литовське, Російська, а потім Червона імперія. Але поза всім цим жив незнищенний український народ, який зберіг свою культуру, мову та ідентичність».

Вона переконана, що «сьогодні, коли ми нарешті маємо шанс самі творити власне майбутнє, дуже важливо запропонувати суспільству максимально різнобарвну «палітру» можливих варіантів. Повчальним прикладом для нас може бути стійкість, яку виявили свого часу європейські країни з конституційною монархією. Зокрема Іспанія, де монархія стала «мостом-посередником», який допоміг «зв’язати часи» і водночас перевести суспільство від диктатури до демократії». Івшина резюмує: «Історія далека від нас тільки на перший погляд. Книга «Корона, або Спадщина Королівства Руського» – це звернення до минулого з позиції сучасності. Це – матеріал для творення проекту майбутнього. Це – нагода для кожного громадянина усвідомити, що його участь в житті держави не обмежується лише виборами. Наша книга в найширшому історичному контексті розкриває проблему відповідальності еліти та народу. Ваші стереотипи будуть зруйновані! Ви відчуєте свіжість і новизну нашої спільної історії».

Правда, право українців на власну історію однозначно заперечується не лише московським  «русским  миром».  У міру того, як ситуація в нашій державі стає все складнішою внаслідок зовнішньої агресії та окупації частини території, удар за ударом у спину завдає західний сусід, який уже зняв маску стратегічного партнера.  У тому, що так зростають  апетити польських шовіністів, винна, поза  сумнівом, й чинна українська ВР.  Адже коли українців було  однобоко звинувачено у геноциді  поляків у контексті подій  1943 року на Волині, наш парламент не відповів адекватно польським  «колегам», хоч підстав для цього більш ні достатньо.

Наразі  ж глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський в інтерв’ю російському виданню «Коммерсантъ», констатуючи, що українці «намагається сформулювати, намацати свою історичну ідентичність, щоб закласти основу для патріотизму»,  рекомендує   нам в інтерпретації російського ЗМІ «не будувати історичну ідентичність на особистості, наприклад, Шухевича. Від цього можуть постраждати європейські прагнення України». А відтак знову повторює: «Ми пам’ятаємо. Ми не забудемо про Волинську різанину, ми знаємо, що йде прославляння УПА». Тобто, Україні пропонується не тільки польський погляд на її  історію, але  фактично відмовляється у праві на власну історію. Така позиція Варшави цілком суголосна з позицією Москви. І не це варто закривати очі. Поки не пізно.

Тож  попереду – надзвичайно   відповідальний період боротьби України за право на власну  державність, на свою історію. На цьому в міру своїх можливостей наголошували й ЗМІ:«TheEconomist: Надана США зброя не захистить Україну від її внутрішніх проблем» («Тиждень»), «Дострокові вибори не підуть на користь Україні, від них виграє Росія (огляд преси)» («Радіо Свобода»),  «Доброчесність багатьох суддів нового ВСУ викликає сумніви – посольство США» («Інтерфакс-Україна»),  «Путін підписав закон про спрощене надання громадянства Росії для українців» («Радіо Свобода»), «Повне перезавантаження Верховного суду є унікальним серед європейських країн» («УП»), «Саакашвілі. Неодиктатура. Три крапки» («ЛБ»),«Bloomberg: Експорт вугілля в Україну – одна зі спроб Трампа протистояти Путіну» («Главком»), «Політик склав рейтинг президентів: найаморальніший, найтупіший і найогидніший» («Politeka»), «Росія готова  до  переговорів щодо  України-Тіллерсон» («Дело»)…

Не треба особливо «згущувати» фарби, аби не сумніватися, що вище зазначуване тимчасове відносне затишшя здатне «вибухнути». У цьому контексті – й попередження координатора групи  «Інформаційний спротив» ДмитраТимчукана своїй сторінці у Facebook, що Кремль у серпні-вересні планує, у відповідності із задумом Генштабу ЗС РФ і штабу російської 8-ї  загальновійськової армії, проведення військових навчань регулярних підрозділів ЗС РФ  на окупованих територіях Луганської та Донецької областей  та поблизу Державного кордону України  на  «єдиному стратегічному та оперативно-тактичному фоні». Вони стануть «предтечею» навчань російських і білоруських ЗС  «Захід-2017».

Має всі ознаки для  виходу із  «затишшя» і внутріполітична  ситуація.  Зараз, коли вірити соціологам «Рейтингу»,  найбільше електоральної симпатії – в  «Батьківщини»,  БПП «Солідарність», Опозиційного  блоку,  Радикальної партії, партії  «За життя»,  «Громадянської  позиції», «Самопомочі»,  «Свободи». На думку  політолога ПетраОхотіна (socportal.info), «цікаво буде спостерігати за розвитком динаміки до осені»,оскільки «у вересні почнеться політичний марш-кидок».

Українські питання не зникнуть і з порядку денного цьогорічного, 27-го Економічного форуму, котрий відбудеться в Криниці 5-7 вересня. Імпреза пройде під гаслом «Проект Європа. Рецепт на наступні десятиліття». Та, звісно, запропонувати  рецепти на всі виклики наразі неможливо. Не зважаючи на засвоєні чи не засвоєні уроки історії, кожна доба (миттєвість) прийдешнього – карт-бланш.  За умови, що на скрижалях вічності – уже назавше, якими б не були  імперські апетити сусідів, Україна. Будьмо!

Віктор Вербич

3 Comments

  1. лучанин сказав:

    Пане В.Вербич! В дальнійшому не подавайте повторно матеріал відібраний Вами з інших ЗМІ, який не заслуговує на увагу і не варто тратити час,щоб його аналізувати.В розділі “У них зацікавлений наш зовнішній ворог”, Ви подаєте цитату М.Басараба про рейтинги партій,які мають шанс потрапити до ВР,які б то вибори не були. М.Басараб по суті компрометує А.Гриценка і Громадянську позицію.Але тим самим компроматом він наводить на думку виборців,за яку партію потрібно віддати голос на майбутніх виборах. Розумний і толерантний наш народ,який вже набив “шишки” на популістах, тому-то і вивів в число лідерів партію А.Гриценка Громадянська позиція.Поки-що на третій сходинці,але і вибори не на горизонті.Безумовно,що результат буде покращено.
    В розділі “А уявіть зміниться влада і…”,демагог О.Животов згідно Конституції і без змін до неї на лаву підсудних запроторив вищий командний склад ЗСУ і не тільки. Дай Боже,щоб ця влада змінилася вже взавтра.А на лаві підсудних за порушення Конституції буде сидіти_ГАРАНТ КОНСТИТУЦІЇ,він же і ВЕРХОВНИЙ ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ!!!,який не оголосив військовий стан в країні,послав воювати військових.Ось і вся правда.

  2. Ростислав Чапюк сказав:

    Поділяю думку Лучанина, що найбільш перспективна для відстоювання державності України в даний час “Громадянська позиція” Гриценка, не обтяжена обманом виборців, а також послідовною порядністю лідера

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *