Сьогодні православні і греко-католики вшановують святого великомученика Пантелеймона

На «Устилузі» митники вилучили автівку
09.08.2018
«Тепер священики РПЦ сприймаються як потенційні шпигуни і агенти впливу», – ВВС
09.08.2018
Показати всі

Сьогодні православні і греко-католики вшановують святого великомученика Пантелеймона

9 серпня (27 липня за ст.стилем) Православна і Греко-Католицька Церкви відзначають день пам’яті Святого великомученика і цілителя Пантелеймона. 

Святий великомученик і цілитель Пантелеймон, який прийняв мученицьку смерть за Христа у 305 році,  народився в малоазійському місті Никомидії у сім’ї багатого язичника Євсторгія, і був названий  Пантолеоном (з грецької – “в усьому лев”). Його мати Еввула була християнкою і хотіла вихова­ти сина у християнській вірі, але померла, коли майбутній велико­мученик був ще юнаком. Батько ж віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку, юнак почав вивчати медицину під керівництвом знаного в Никомидії лікаря Єфросина.

Здібності Пантолеона стали з часом  відомими самому імператору Максиміану Галерію, який захотів бачити юнака при своєму дворі.

Саме в той час у Никомидії таємно проживали християнські пресвітери Єрмолай, Єрмил і Єрмократ, які врятувалися піс­ля спалення 20 тисяч християн у никомидійській церкві в 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, коли той про­ходив поблизу їхнього прихистку. Якось пресвітер покликав юнака до своєї оселі і розповів йому про Християнську віру. Піс­ля цього Пантолеон кожного дня відвідував пресвітера Єрмолая. Одного разу майбутній цілитель побачив на вулиці мертву дитину, яку вкусила гадюка і ще не встигла відповзти. Пан­толеон став молитися Господу Ісусу Христу, благаючи щоби дитина ожила, а змія б сама була знищена.  Він, таким чином, вирішив, що, якщо його молитва буде почута, то він стане послідовником Христа і прийме Хрещення. Дитя ожило, а гадюка на очах у Пантолеона розірвалась на шматки.

Після цього чуда Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеімон (грецькою – “всемилостивий”). Розмо­вами з батьком Пантелеімон підготував і його до прийняття Свя­того Хрещення. Коли Євсторгій побачив, як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то, не вагаючись, охрестився разом із про­зрілим. Невдовзі батько Пантелеімона помер, а цілитель  усе своє життя присвятив служінню хворим і вбогим. Він безкоштовно лікував усіх, хто до нього звертався, зцілючи їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеімон також відвідував християн, які перебували в ув’язненні, лі­кував їхні рани. Дуже швидко чутки про милостивого лікаря поши­рилися містом. Покинувши інших лікарів, хворі стали звертатися тільки до нього.

Своєю чергою, заздрісні лікарі донесли імператору, що Пантелеімон лікує ув’язнених християн і сам є християнином. Імператор Максиміан умовляв ціли­теля спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але Панте­леімон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив іменем Ісуса Христа розслабленого. Роздратований Максиміан стратив зціленого, який прославляв Христа, а святого Пантелеі­мона піддав жорстоким тортурам. Зокрема, Панте­леімона  піддавали старшним тортурам- підвісивши на дереві,  рвали залізними кігтями, обпалюва­ли свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, а потім кинули в море з каменем на шиї. З усіх тортур великому­ченик виходив неушкодженим і зі сміливістю викривав імперато­ра. Мало того – сам Господь являвся святому і зцілював його перед стражданнями.  У цей же час перед судом язичників постали пресвітери Єрмо­лай, Єрмил і Єрмократ. Усі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя, за що їм було відсічено голови. Відтоді Церква вшановує їх як священномучиеників

За повелінням імператора, великомученика Пантелеімона ки­нули у клітку до диких звірів у цирку, але звірі лизали йому ноги і, штовхаючи один одного, намагалися доторкнутися до руки свято­го. Глядачі підіймалися з місць і кричали: «Великий Бог христи­янський!». Роздратований Максиміан наказав своїм воїнам сікти всіх, хто прославляв Ісуса Христа, а великомученику Пантелеімо­ну відтяти голову.

Святого привели на місце страти і прив’язали до оливкового дерева. Коли великомученик молився, один із воїнів ударив його нечем, але меч став м’яким, як віск, і не поранив. Святий закінчив молитву і почув голос, який кликав страстотерпця до Царства Не­бесного. Почувши голос із неба, воїни впали на коліна і просили прощення. Вони відмовилися продовжувати страту, але велико­мученик Пантелеімон звелів виконати наказ імператора, сказавши, що інакше вони не будуть мати з ним частки в майбутньому житті. Воїни зі слізьми попрощалися з ним, цілуючи його.

Коли мученику відтяли голову, із рани потекло молоко. Олив­кове дерево, до якого був прив’язаний святий, на момент його смерті вкрилося плодами. Багато з тих, хто був присутнім при страті святого, увірували в Господа Ісуса Христа. Тіло святого, яке вкинули у вогнище, залишилося у вогні неушкоджєним і було по­ховане християнами. Слуги великомученика Пантелеімо­на – Лаврентій, Васса і Павіан – бачили його страту і чули голос із неба. Вони і записали історію життя, страждання і кончини великомученика Пантелеімона.

Святі нетлінні мощі святого часточками ро­зійшлися по всьому християнському світі, а його чесна глава знахо­диться нині у руському Свято-Пантелеімонівському монастирі на Святій Горі Афон.

Па­м’ять свя­то­го Пан­те­ле­і­мо­на здавна шанується Православним Сходом. Зокрема, вже у IV столітті храми освячені на честь цього святого великомученика були збудовані у Севастії Вірменській та у Константинополі. Шанують цього святого і західні християни.

Святий великомученик і цілитель Пантелеімон є одним із найшанованіших  і найулюбленіших віруючим народом святих нашої Церкви.

Цей святий також здавна дуже шанувався на Волині як небесний покровитель і охоронець  зачинателя волинської гілки династії Мономаховичів – Ізяслава (Пантелеімона) Мстиславовича і луцького та володимирського князя Мстислава Даниловича (сина Данила Галицького), який і збудував у прилуцькому селі Гнідава церкву святого Пантелеімона.  Цей храм існує і донині.

А про часи Волинсько-Галицької держави лучанам нагадує  ще одна святиня – Свято-Пантелеімонівський храм біля Свято-Покровського кафедрального храму. Адже ця церква, зведена на честь 2000-річчя Різдва Христового, збудована у візантійсько-руському стилі.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *