«Перехід у «Волинь» – перезагрузка для мене», – Младен Бартулович

Показати всі

«Перехід у «Волинь» – перезагрузка для мене», – Младен Бартулович

За паспортом він хорват, має в послужному списку і матчі за національну збірну. Незважаючи на це, Младена Бартуловича в Україні можна вважати своїм. Такої думки і сам футболіст, який близько дванадцяти років кар’єри провів в Україні. Тут живе і його дружина та діти, тут же в нього багато друзів.

Магічна ліва нога, креативність та не нестандартність Бартуловича добре відомі вболівальникам українського футболу. Після нетривалого відрядження у Польщу екс-гравець «Дніпра», «Кривбаса», «Ворскли» та «Карпат» повернувся в Україну, підписавши контракт з луцькою «Волинню».

– За роки перебування в Україні ти став тут своїм. Для прикладу,  чудово володієш російською мовою, маєш тут чимало друзів. А як щодо української мови? В одному з інтерв’ю ти розповідав, що пунктом контракту з «Карпатами» було вивчення української мови. Чи справді був такий пункт, і як наразі з українською мовою?

Це була правда. Такий пункт є в контрактах львівських «Карпат» з іноземними футболістами. В принципі, я вважаю, що це нормальна практика. Кожен іноземець ,який приїжджає грати в певну країну, повинен вивчити мову, щоб і йому було легше, і таким чином проявити повагу до тих людей, які тобі платять гроші та дали роботу.

Все у «Волині» подобається

– Вже близько місяця ти перебуваєш в стані «Волині». Які враження від команди та тренувального процесу?

Я дуже задоволений всім, приємно здивований умовами. Хоча у мене тут багато друзів грали, то вони розповідали мені про «Волинь». Тут дуже добре все організовано. Віталій Володимирович (Кварцяний- прим. автора) тут все побудував і воно гідно продовжується. Звісно, що тренерський штаб новий, в нього увійшли амбіційні молоді тренери, з якими мені дуже подобається працювати. Тренувальний процес дуже цікавий. Я думаю, що команда буде тільки прогресувати під їхнім керівництвом. Наразі мені дуже цікаво тут і все у «Волині» подобається.

– Як щодо Луцька? Ти бував тут в статусі футболіста, граючи проти «Волині».  Що встиг відвідати у нашому місті?

Я раніше сюди часто приїжджав, грав на «Авангарді». Мені тут завжди подобалося. Місто спокійне, тихе. Мені чимось схоже на Полтаву. Є дуже багато затишних закладів, кав’ярень, ресторанів. Я кавоман, а тут дуже смачна кава. (посміхається)

– Валерій Федорчук, Богдан Шуст, Сергій Сімінін та чимало інших футболістів з якими ти грав виступали в складі «Волині». Чи радився з  кимось перед тим як прийняти пропозицію з Луцька?

Говорив з Сімініним. Можна сказати, що він теж посприяв моєму переходу сюди. Я розірвав контракт у Польщі, був вільним агентом.  Поговорив з Сергієм, він дав пораду і певним чином теж допоміг мені опинитися у Луцьку. Звісно, що я в нього запитував. Він тут майже місцевий, все розповів мені детально.

– До речі, якщо вже згадали про Сімініна, то ти з ним грав на одному фланзі у «Ворсклі». У Луцьку Сергій часто грає в центрі оборони. Є бажання  відновити напрацьовану стару зв’язку?

Це будуть тренерські рішення, де ми будемо грати, на яких позиціях. Може бути всяке. І Сіма(Сергій Сімінін, – захисник «Волині») може грати на різних позиціях, він універсал. І я можу грати зліва, справа і в центрі. До речі, мені з ним завжди подобалося грати. Такий чіпкий як собака, ніхто не пройде(посміхається). Навіть якщо я йому десь не допоможу, то він може і сам справитися.

– Згадую, як в одному з матчів арбітр дещо дивно зреагував на вашу чоловічу боротьбу з Сімініним і вилучив обох з поля. Після цього не було якогось конфлікту чи непорозумінь?

Ми дуже часто згадуємо той момент і сміємось. Таке рішення було дуже кумедним, ніхто не зрозумів, за що кого видалили. Здається, цей суддя вже не судить. Після таких матчів швидко перестають судити.

Ми домовилися швидко, всіх все влаштувало і я опинився тут

– З Андрієм Тлумаком ви зустрічалися не лише на футбольному полі у якості суперників, а й під час того, як ти грав за «Карпати». До «Волині» запрошував він особисто чи це була ініціатива керівництва клубу?

В основному, це було його бажання, щоб я був в цій команді. Вже потім спілкувалися з керівництвом, адже саме керівництво повинне теж дати своє «добро» на бажання тренера. Ми домовилися швидко, всіх все влаштувало і я опинився тут.

– Всі пам’ятають Тлумака як воротаря. В чому його особливість як тренера: він тренер-тактик чи більше мотиватор? На чому акцентує увагу під час тренувального процесу та матчів?

Поки я ще вивчаю його як тренера. Він дуже амбіційний і хоче досягати високих результатів. Мені подобається його підхід до футболістів, спілкування і тренувальний процес. В Тлумака є дуже багато хороших якостей як в тренера. Думаю, що в нього все вийде. Це перша така робота з дорослими футболістами для нього. В «Карпатах» він не був головним тренером, тренував U-19. Поки наш тренер дуже добре справляється і результати це доводять. Я вважаю, що він на цій посаді буде тільки прогресувати.

– Ти грав під орудою багатьох відомих українських тренерів…Кучеревський, Маркевич, Напевно, тобі, як і багатьом гравцям,  хотілось би пограти під керівництвом Віталія Володимировича Кварцяного. Не розчарований, що не вдасться попрацювати з Кварцяним-тренером?

Після мого періоду в «Карпатах», коли закінчилася оренда, Віталій Володимирович мене запрошував у «Волинь». В мене було бажання залишитися в «Карпатах», я поїхав з ними на збори. Вже потім після зборів мене Мирон Богданович Маркевич повернув у «Дніпро». Така от ситуація.

– Тобто, ти міг опинитися тут ще декілька років тому?

Так, це був 2014-й рік.

– Це був період часу, коли «Волинь» була на підйомі, боролася за єврокубки….

Тоді була дуже хороша команда. Склалося так, як склалося.

– Чи встиг вже особисто поспілкувалися з Віталієм Володимировичем?

Так, декілька раз ми зустрілися,згадали ті часи, коли він був в «Кривбасі». Все-таки недовго, але ми з ним попрацювали(посміхається).

Для мене головне – успіх команди, а не особисті амбіції

– Найчастіше, ти дієш на флангах півзахисту, однак маєш досвід і гри в центрі поля. На якій позиції на футбольному полі тобі грати найкомфортніше? Де тебе бачить Андрія Тлумак?

Більшість часу я провів, граючи на флангах. В центрі теж багато раз грав. Головний тренер розповів, що розраховує на мене і на фланзі, і в центрі. Головне, щоб я користь приносив команді, а де я буду грати – все одно. Для мене головне – успіх команди, а не особисті амбіції.

– Всім відомо, що ти хороший виконавець стандартів. У «Волині» ця місія належить Кожанову, Яковлєву. Чи узгоджували вже з партнерами по команді хто виконуватиме стандартні положення?

Будь-хто може підійти і виконати стандарти, якщо відчуває впевненість. Завжди вирішуємо по ситуації. Для прикладу, Кожанова призначили бити пенальті, але він може в якомусь конкретному матчі віддати це право. З цим немає жодних проблем. Кожанов виконує правою ногою, а я лівою. Можливості є різні, це тільки плюс для команди.

– Младене, ти встиг пограти за багато українських клубів. Деякі з них, зокрема, «Дніпро» та «Кривбас», відомі тим, що боргують своїм екс-футболістам гроші і до цього часу. З тобою розрахувалися?

За деякі команди можна забути, такі як «Кривбас», «Дніпро»(посміхається.  Борги залишилися, але не хочеться вже це згадувати. Це вже все минуле. Треба жити сьогоднішнім днем і вже нічого не зміниш. Така ситуація в країні і потрібно з якимось розуміння до того ставитися. Нічого іншого нам не залишається.

– Я так розумію, що, незважаючи на борги, ти в суди не звертався? Чимало футболістів «Дніпра», «Кривбаса» та й інших клубів шукали правди в судах.

На «Дніпро» немає сенсу подавати в суди. Я цього не робив. Так же само з «Кривбасом».

– Війна змусила виїхати з України багатьох легіонерів. Чи не було побоювань повертатися в чемпіонат України?

Коли в мене закінчився контракт з «Ворсклою», теж була пропозиція нового контракту, але я не бачив в цьому сенсу, бо були затримки по зарплаті 10 місяців. Я хотів щось нове спробувати. Ситуація два роки тому реально була дуже поганою. З’явився варіант з Польщею і я вирішив спробувати, поїхав туди грати.

– До речі, про Польщу. Ти напевно вже аналізував для себе той період кар’єри. Чому не вдалось закріпитися у цьому чемпіонаті?

Причин було багато. Ми вийшли в Екстракласу. Ніби і добре все було, в мене ще був контракт на два роки. Згодом в клубі почали робити ставку на молодих футболістів. Напевно, щоб потім їх продавати. Президент захотів заробляти гроші. Він здійснив дев’ять трансферів, взяв молодих хлопців, принаймні, молодших мене. Ми поговорили з тренером. Мені сказали, що робитимуть ставку на молодь. Питань немає. Так і розійшлися.

Я ні про що не шкодую

– Балканці в чемпіонаті України – не рідкість, солідне представництво було й у «Волині». Той же Трішович, Девіч та інші футболісти.  Чому твої земляки часто обирають наш чемпіонат, тут легше адапотовуватися?

Якщо говорити за мене, то це було дуже давно, дванадцять років тому. Але вже тоді був Сабліч, Срна, Плетікоса. Я порадився з ними, отримав тільки хороші відгуки. Мені тоді було дев’ятнадцять років, коли запропонували їхати в Дніпропетровськ. Це для мене було щось невідоме, тут немає що приховувати. Слава Богу, що так вийшло. Я ні про що не шкодую. Їхати в Україну – було моє рішення, але це було і вигідно для мого клуба «Хайдука». Вони заробили гроші, адже теж мали фінансові проблеми. Їм довелося продавати мене.

– Загалом, адаптація була легкою?

Не завжди все так легко давалося. Вийшло, так, що затримався надовго. Я дуже радий цьому. Мені дуже подобається в Україні. Навіть коли був в Польщі, стежив за командами, спілкувався з футболістами. Все одно я хотів повернутися в Україну. У мене не було проблем з адаптацією в Польщі, я знаю мови, легко іду на контакт. Там я теж був як свій, але все одно щось було не те. В мене і сім’я в Україні, дитина буде тут в школу ходити. Мене тягнуло в Україну(посміхається).

– Україну і Хорватію футбольна історія поєднує багато в чому. Це й історія протистоянь збірних, матчі на клубному рівні та чимало іншого. Зі свіжого можна згадати скандування «Слава Україні» від Вукоєвича та Віди. Як оцінюєш такий жест земляків?

Чесно? Я не люблю коментувати цю ситуацію. В мене є друзі і українці, і росіяни. Ми воювали з Сербією, а в мене є друзі серби…Я пройшов через війну, котра була в Югославії. Я не люблю про це говорити. Кожен робить так, як він того хоче. Правильно це було чи ні, не мені вирішувати.

– Футбол поза політикою?

Тільки так.

– За цей період часу в Україні грало дуже багато яскравих футболістів-хорватів. З ким з них товаришуєш, спілкуєшся?

Зі всіма потрошку спілкуємося. Маємо номери телефонів, вітаємо один одного зі святами.

– Футболісти, яким пропонують трансфери в українські клуби звертаються за порадою?

Зараз мало хорватів їде в Україну. Хоча, звісно, дзвонять люди, дізнаються як ситуація в українському футболі. Зараз, зважаючи на війну, напевно, Україна для хорватських футболістів не є такою привабливою. З появою європейських паспортів у хорватських футболістів перша ціль – поїхати в Європу. Дуже багато в молодому віці саме так і роблять.

– Першим українським клубом для тебе було «Дніпро». Саме з «Дніпро-1» «Волинь» найімовірніше  будете боротися за вихід до Прем’єр-Ліги. Для Вас це протистояння буде особливо принциповим?

Це не той «Дніпро»…

Так, але тренерський штаб, функціонери, місто – те ж саме.

Я думаю, що принциповим буде через те, що це буде боротьба за перше місце. Ну і, звісно, в мене там багато знайомих. Спілкуюся з Русолом, Михайленком. Останній місяць перед «Волинню» я тренувався з ФК «Дніпро», яке тренує Поклонський. Там поряд тренується і СК «Дніпро-1».

– 5 жовтня тобі виповнилося 32 роки. За цей період часу довелося пограти за низку клубів, провести 2 матчі за національну збірну. Які подальші плани, вони пов’язані з кар’єрою гравця чи вже задумуєшся про тренерську роботу ?

Поки я гравець і хочеться грати. Відчуваю, що можу ще  пограти. Потім планую піти на тренерські курси. Побачимо як воно буде все розвиватися, але є таке бажання.

– Мейнстрімом є повертатися завершувати кар’єру у рідні клуби. Чи планував завершувати кар’єру в «Хайдуці»

Я поки про це не думаю. Тяжко щось планувати. Я думаю, що для мене природно буде, якщо я завершу кар’єру тут, в Україні.

– Можливо це буде «Волинь»?

Чого відразу завершувати кар’єру ? Я хочу ще пограти. (посміхається). Хочу вийти з «Волинню» в Прем’єр-Лігу. Таке бажання було, коли я сюди переходив. Такі амбіції є і зараз. Я для цього сюди прийшов. Перехід у «Волинь» – перезагрузка для мене. Я не приховую, що останнім часом грав не багато. Хочеться зараз форму набрати. Зараз у нас чотири гри залишається – потім відпуск. Найголовніше для нас – добре пройти збори і потім добре відіграти друге коло. Таким чином, і підготуватися до підвищення в класі.

– Цього тобі і побажаємо. Дякую за розмову!

Розмовляв Андрій Мошкун

Фото: Андрій Петрушко

          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *