Показати всі

Небо не впаде. Але чи вистоїть Україна?

В   українців  їде  дах  після  першого  туру  президентських  виборів.  І це не  перебільшення. Народ   плюється, лається, один  одного  обзиває,  вихлюпуючи   емоції, що  зашкалюють,  бо  інакше   дах  точно  зірве!   Після  завершення  першого  туру   і  прогнозованої  перемоги  Володимира  Зеленського,  суспільство  не  просто  розділилося, збісилося!  Так, ми  допускали,  що  молодий  і  креативний  Зеленський  покладе  діючого  Президента  на  лопатки  в першому  турі. Але  що  прихильників  95  кварталу  буде  удвічі  більше, ніж  виборців  Петра  Порошенка  — цього  не допускали,  напевне, навіть  самі  «зелені   чоловічки» (так  називає  себе  у  соцмережах   команда  Зе).

 «Любіте  мєня  крєпко, я прішол»!

Звичайно, допускали, що  Петро  Олексійович  у  другий  тур  потрапить. Та  і  в  Юлії  Володимирівни   був   ще  той  порох  у порохівницях, а на  відчайдушній   критиці  реального   «Пороха», себто  Президента, була  побудована  вся  її  передвиборна  компанія.   І  навіть  українець  з діда-прадіда  Анатолій  Гриценко  мав   ніби  шанс  опинитися      в  зарані   анонсованій    трійці   лідерів.  Не  судилося. Як   і  загадковій  двійці  супер-агентів  та  колишніх  спецслужбістів    Наливайченку   і  Смєшку. З  їхніх  програм  і  публічних  висловлювань  так  і  не  стало  ясно, кому  ж   вони  насправді  служать, хоча   версії   різні  циркулюють в  політикумі.

І ось  маємо, що  маємо. Уже  очевидно, що  значна частина виборців  голосували  не  стільки  за самого  Зеленського  як  за  політика,  бо  такого  політика  ще   немає,  як  проти  діючої   влади. А  талановитий   актор  комедійного  жанру, колишній  КВНщик  і  успішний   бізнесмен   був   просто   використаний,  як   інструмент  помсти  одного з   ображених   олігархів.   Навіть  моя  рідна  синьоока  Волинь,  яка  більш  як  десятиліття   була   вотчиною  Юлії  Володимирівни  і  її «Батьківщини»,  віддала  першість  Зеленському. Треба   визнати,  Ігор  Палиця, голова  Волинської  облради, який  потрапив  у  немилість  Петра  Порошенка  разом  із  Ігорем  Коломойським,   таки  зробив  свою  справу  на  Волині. Таких  сильних  позицій,   як  тут, ця команда   не  має  в жодному  регіоні.  Волинь  не  просто  подивувала,  а  розчарувала  своєю   дивною  любов’ю  до  політиків-популістів. Майже 10  відсотків  голосів, відданих радикалу  Олегу  Ляшку — це, на жаль,   рівень  волинського   виборця.  Голоси  клоуна  номер  один, який  змушений  поступитися  цим  званням  Зе, принаймні, мав   би  отримати  поміркований  Анатолій  Гриценко, якщо  діючий  президент   так   вже  не  любий  волинянину.  І  те, що навіть  проросійський   опозиціонер   Бойко  набрав   більше  голосів,  ніж  представник  українських   націоналістів   Руслан   Кошулинський, говорить  про  розгубленість  і  дезорієнтацію  волинського   електорату. І  не тільки.

Підготовка  до  другого   туру  ще  більше  нагадує  кіно, ніж  реальність.  Штаб   шоу-мена  вирішив  і  далі  смішити  українського виборця  в  майстерно  організованому  спектаклі   одного  актора, щоб  відволікти   виборця   від  серйозних  речей, які   хочуть  почути   українці  з  вуст  реального  кандидата на  пост  Президента  держави.

Народ  вимагає   передвиборчі   дебати — дамо  йому  дебати!  І  не  де-небудь, а  на  Олімпійському  стадіоні!   І змусимо  гаранта  ще  й  аналізи  здати. Порошенко  підняв  рукавичку, кинуту  Зеленським, і  треба  віддати  йому  належне, зробив  це  гідно, прийнявши   виклик  до  дебатів  на  стадіоні.  Після  цього  Зе, який  у своїх   роликах  і розмовляє,  і  поводиться  як  його  кіношний   герой  Василь  Голодобородько,   почав  торги.   Хочу, щоб  медіатором  на  дебатах  була … Юлія Тимошенко, яка  посіла  третє  місце  і   «незаангажована»  та   «об’єктивна».   «Пожалуйста!»  Далі  комедія  з аналізами. Не  пішов  Володимир  Олександрович    в  лабораторію  стадіону  аналізи  здавати, бо  не  довіряє  державній лабораторії.   І  їде  в  клініку «Євролаб», що  належить  Андрію  Пальчевському,  його бізнес-партнеру   і   колишньому  депутату  Держдуми  Росії.  А кров  у  Зеленського  брав…   актор  із  його  серіалу «Свати», бо  в  поважній  медустанові  не  знайшлося  іншого  лаборанта, і  тільки  цей  пан, виявляється,  найкраще   бере  кров  у  пацієнтів.  Потім  дівчинка  випадково  плутає  дату  аналізів  у  папірці  з  результатами   аналізів   Зеленського, у якого  не  знайшли  в  крові ні  наркотиків, ні  алкоголю.

Володимир   Олександрович  продовжує  з  нас  стібатися, бо  стьоб  — це  його  стиль, це  хліб  комедіанта. Він   тягне час  і  заповнює  паузу, що  затягнулася, чим  уміє  і  як  уміє. «Ще  Зеленський  не  увійшов у  президентський  кабінет, як  фарс  і  абсурд  увійшли  в  життя  України. А  що  буде, як  воно  розгуляється…» — питає  одна  з  користувачів  соцмереж.  Уже  можна   змоделювати.

Один   із  відомих журналістів  Роман Скрипін написав, що ми «маємо  поважати  вибір  інших. Нічого  страшного  не  станеться. Небо  на землю  не  впаде. Це  точно».  Багато хто   готовий  ризикувати  й  голосувати за  журавля  у небі,  бо  не  хоче  цю  синицю  ще  5 років  тримати  в  руках. Хтось  справді   вважає, що  постсовкове   покоління  політиків і чиновників  має  піти  зі  сцени. Вірять , що  Зеленський  приведе  по країні  молодих  сучасних  людей  віком до  40 років, які  не  були в політиці. І що  це  гарантія успіху  України.  Можна в це повірити і ризикнути.  Повірила б, якби   Зеленський…  не   брехав.  Що  він  самостійний  гравець і  незалежний, хоч  всі  знають, хто  за  ним стоїть. І  якби  трохи  менше  стібався. Все таки  держава — це  не  сцена  95  кварталу.

«Гірше   вже  бути  не  може» — пишуть  захисники  Зе . А  це  ще питання.   Згадайте  історію України   20 століття.  Або  подивіться  на   сучасну  Венесуелу  і  що можна зробити  навіть  з  багатої країни, якщо  віддати її  в  руки популістів.   Навіщо  ходити  так  далеко — запитайте  у  жителів  Донбасу, які  ночують у  підвалах, ховаючись  від  обстрілів.  Але  для  багатьох  прихильників  Зеленського — це   не  аргумент.  Молодий, навчиться, допоможуть   розумні  люди.

Ви  все ще  сподіваєтеся на  третій  майдан?

Свита   зробить  короля, якщо  треба. А от коли  купа  виборців переконається, що король то  голий, може  бути  пізно.  «А  щодо  того, що «научіцца  і  главнає, шоби  ні  варавал», то   такі  вимоги  поставите  сторожові, якого   візьмете  овочевий  склад  охороняти, а  мені  довбень  в  ролі  президента  не  потрібен. Зло  бере – я  на  кожну  позицію у своїй кар’єрі  здавав  екзамени, готувався, учився, а тут  на  тобі  — любіте  мєня  крєпко, я прішол. Тьху!  Поважаймо хоч  самі  себе  врешті-решт», — не  стримує  своїх  емоцій    ще  один  з  дописувачів «Фейсбуку».  І  має  рацію.

Небо  справді  не   впаде, коли  на  виборах  переможе  Зеленський.   Але  чи  вистоїть  Україна?  Це  питання   має  хвилювати  не  лише  Європу  і  США, а  й  українців.  Навіть   депутат   європарламенту  Ребека Хармс  закликала  двох  кандидатів: поясніть  свої  програми, запропонуйте  українцям ваші  пріоритети  на  5 років , як  протистояти  бідності, як  виграти  війну  на  Сході, як  спілкуватися  із  Заходом.  Але  поки  що  мовчок.  І  що  ховає  у  своїй   чорній скриньці  Володимир  Олександрович — тільки  його  політтехнологам  відомо. А ще  тому, хто  смикає  його  за  ниточки.  Знаю   одне:  усвідомлений   вибір  не  робиться  лише  на   самих   емоціях, коли  « баба  яга  проти».  І Зеленський  на  виборах  не  переможе. Якщо переможе, то  Василь  Голобородько, його   герой  телесеріалу  «Слуга   народу». Бо саме  задля  цього  це  кіно  й  робилося. Якщо  українці, звичайно,  дозволять  і   далі   собою   маніпулювати.

Хтось   сподівається  на  те, що  помилку вибору  можна  буде   виправити, бо ми, українці,   знаємо і вміємо це  робити.  Знову  Майдан?  Не  тіште   себе   ілюзіями.  «Но  никакого Третьего Майдана  уже  не  будет. Украина, по-моему, так и не  поняла, НАСКОЛЬКО  кардинально изменилась  ситуация, даже  по сравнению с две тысячи четырнадцатым. Вы думаете, что Россия сунулась, получила по рогам – и на этом всё? Мы победили, давайте теперь грызться друг с другом? Нет. Мы  еще  не  победили. Более того – еще и войны-то по-настоящему не было. Я вообще боюсь, что то, что было, войдет в учебники истории одним абзацем, как «незначительные пограничные конфликты в период усиливающихся центробежных процессов». Россия  затаилась. Россия  ждет…Полагаете, не найдется одного, кто  выстрелит  первым? Вот я уже не уверен. А дальше – всё. Никакого мирного Майдана уже не будет. Сразу кровавая каша. Сразу гражданская  война.   Армия, воюющая во внешней войне, внутри  страны тоже начинает стрелять намного  легче, чем в мирное  время.
А когда начнется —  уже через полчаса будет  не  важно, кто за кого, зачем, ради  каких  целей… Все  это  будет  забыто  моментально. Первая кровь, первая смерть —  всё, напряжение выплеснуто на  волю, и дальше уже пойдет, как по накатанной.
Мне  кажется, Украина совершенно не понимает, на каком  волоске  она сейчас  висит.  В какую точку бифуркации сейчас входит.

Я вчера писал про закрытую конференцию по кибербезопасности для спецслужб США, где  докладчик  Клинт Уотсс, бывший  агент ФБР, рассказывал, как  Россия создала беспрецедентную  систему по раскачиванию  ситуации, которую  сейчас  изучают и  берут  на вооружение  другие  страны. И как вся эта система  направлена  сейчас  на  Украину. Почитайте, если  пропустили» ( російський журналіст  Аркадій  Бабченко).

Вам  все  ще смішно і  прикольно?  І  ви  готові  голосувати  за Голобородька?!

Ніна РОМАНЮК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *