На Волині до приходу «совєтів» зберігалися мощі святого Валентина

Магістри Лесиного вишу отримали дипломи (ФОТО)
13.02.2018
Ціна кохання: у Луцьку до Валентина здорожчали квіти (ФОТО)
13.02.2018
Показати всі

На Волині до приходу «совєтів» зберігалися мощі святого Валентина

Історик Сергій Лис доводить, що святий Валентин таки має відношення не те, що до України, а конкретно до Волині, – про це він написав на своїй сторінці у Facebook.

Виявляється, що в місті Берестечко Горохівського району в XVII столітті був побудований Свято-Троїцький костел. Біля костелу була збудована каплиця, в якій знаходилась частина нетлінних мощів єпископа Валентина. Свого часу до цих святих мощів ходили приклонятись не лише католики, а й православні волиняни.

“Про мощі святого Валентина в місті Берестечко згадує в оповіданні «У святого Валенти» Ісаак Бабель. Це оповідання засноване на записах щоденника, який автор вів перебуваючи на службі в Червоній Армії, коли та у 1920 році здійснила інтервенцію до Західної України. У ньому Ісаак Бабель описує розкрадання більшовиками католицького костелу в Берестечку та зневажливе ставлення до нетлінних решток єпископа. Однак, у 1920-х – 1930-х роках мощі святого Валентина все ще перебували у костелі. Зникли вони вже після 1944 року, коли Берестечко знову зайняла Червона Армія. Доля мощів невідома. Скоріше за все, за зникнення реліквії відповідає радянська влада, яка берестечківський костел закрила”, – пише Сергій Лис.

Досі частина мощів святого Валентина (кістки і фрагмент черепа) знаходяться у галицькому Самборі в храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Ця частина мощів святого була 1759 року з Риму передана Папою Климентом ХІІІ. У Римі в архівах Папського інституту є запис про те, що священномученик Валентин є покровителем Перемишльсько-Самбірської Єпархії. Опосередковано це доводить автентичність святих мощів у Самборі.

“От що цікаво: 14 лютого таки має певне відношення до закоханих і в українському народному календарю. На цей день (за новим стилем) припадає православне пошанування пам’яті святого мученика Трифона Апамейского. Але в народі це свято називалося днем Трифона-перезимника, або Зорепадом. Так от, вважалося, що святий є заступником від злих чар. А ще цього дня дівчата і хлопці молилися, аби святий дарував їм щастя у взаємній любові. Ну і якщо бачили падаючу зірку, то можна було загадати собі щасливе кохання. Вважався святий і тим, хто дарує щастя не лише закоханим, але й подружжю. Мене, правда, завжди зачудовувало, що Трифона також вважали цілителем, який може позбавити людину від хропіння. Мабуть, для міцних стосунків це, іноді, теж важливо”, – йдеться у дописі.

Щодо ставлення священнослужителів різних конфесій до дня святого Валентина, то Сергій Лис зазначає, що особисто йому сподобалася позиція пастора Української Християнської Євангельської Церкви Олександра Анфіногенова. Зокрема, пастор висловився так: «Сучасний світ, в якому ми живемо, переповнений подіями. Щодня ми чуємо або читаємо про щось, що повинне привернути нашу увагу, змусити хвилюватися, переживати, трепетати або турбуватися. Але у цьому «безумному, безумному, безумному світі» люди відчувають нестачу родинних і особистих подій. Ми погрузли в побуті, роботі, служінні, проблемах. Є заведений порядок, є звичні приємні і не дуже обов’язки (…) День святого Валентина – це закріплена в календарі можливість зробити все не так, це ухвалений суспільством шанс справжній події увірватися в чийсь уповільнений побут, це виклик нашій емоційній байдужості».

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *