Де чути Лесине слово: як волинська письменницько-журналістська команда на Ковельщині ліс садила

Показати всі

Де чути Лесине слово: як волинська письменницько-журналістська команда на Ковельщині ліс садила

Для мисливця – рушниця і патрони, для журналіста – диктофон і фотоапарат. Люди слова можуть не лише творити на папері, а й ділянку лісом засадити. Саме з такою метою зібралися у четвер, 18 жовтня, волинські журналісти та письменники аби податися до Скулинського лісництва, що на Ковельщині, з нагоди 107-ї річниці написання драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки та показати, що не тільки можуть, а й вміють.

Озброївшись гарним настроєм, обвішавшись технікою журналісти вирушили з Луцька у прес-тур на Ковельщину, аби помісити пісок, та на ділі показати, як волинський журналіст ліс садить. Також до них приєдналися волинські культурні діячі, зокрема письменник та журналіст Сергій Цюриць, професор Лесиного вишу Віктор Давидюк, художник Леонід Литвин. «Волинська правда» теж не відмовилася від запрошення волинських лісівників та вирушила разом із письменницько-журналістською командою.

Зупинка перша – Колодяжне

Не встигли зогледітись, бо за хорошими розмовами та з веселою компанією час летить непомітно, як прибули на першу заплановану зупинку – музей-садиба Косачів у селі Колодяжне, що на Ковельщині. Тут гостей усмішками зустріли його працівники, а старший науковий співробітник Марія Чашук трохи з хвилюванням, але натхненно почала розповідати про сім’ю Косачів.

«Родина Косачів жила у гармонії з природою. Цікаво, що вони навіть вміли вирізняти спів гадяцьких солов’їв з колодяжненськими. І вважали, що волинські мають довшу протяжність звуку і гарніше співали за полтавських», – зазначила Марія Чашук.

Жінка детальніше розповіла і про цікавинки написання Лесиної «Лісової пісні»: «Вперше повір’я про мавок Леся Українка почула від матері в селі Жабориця. У це село Олена Пчілка вивозила дітей Михайла і Лесю,  «щоб проймалися українським селянським оточенням». Але це було дев’ять років до написання «Лісової пісні»».

Далі гості пішли у лісопарк Лесі Українки, де розташований родинний ставочок Косачів, а нещодавно встановили дубові лавки для відпочинку приїжджих.

А, як розказав директор Ковельського ЛГ Володимир Данилюк, території лісопарку наразі підготували площу, де мають висаджувати дерева з базового розсадника.

Білий будиночок Лесі

Кімната Лесі Українки, яка була і робочим кабінетом поетеси і спальнею

У вітальні розташовані меблі Косачів – крісла, стіл, годинник, рояль

Сірий будинок батьків письменниці Ольги та Петра Косачів

Зупинка друга – Скулинське лісництво

У Скулинському лісництві ДП «Ковельське ЛГ» на журналістів та письменників вже чекали вихованці учнівського лісництва Скулинської ЗОШ І-ІІІ ступеня. Трохи зніяковілі від уваги луцьких гостей діти знають, що сьогодні у них благородна мета – створення лісового урочища «Лісова пісня» на честь 107-річчя від дня написання однойменного твору Лесі Українки.

Начальник відділу лісового господарства  Волинського ОУЛМГ Борис Бабеляс розповів, що цьогоріч навесні на Волині було повністю виконано і перевиконано на 75 гектарів плани заліснення. Тому восени лісівники більше працювали над доглядом ділянок, проводили доповнення, готували грунт для лісокультурної кампанії-2019.

«Сьогодні садимо змішані лісові культури, а саме: дві головні породи – сосна та дуб, як допоміжна використовується ялина, а по краю ділянки –кущі», – розповів Борис Бабеляс, а відтак провів інструктаж.

«Природа і погода нам сприяє, аби ми провели ще одну акцію з посадки лісу», – підбадьорив перед початком роботи чоловік.

До слова, робота лісівників уже давно вийшла за рамки лише виконання основних господарських завдань. Лісівники працюють над збереженням культурної спадщини, реалізовують чимало соціальних проектів, необхідних для місцевої громади.

Як на раз-два-три запрошені гості взялися до роботи і почали працювати над ділянкою, яка увійде в історію. Мечі  Колесова, рукавиці, кепки, і не відрізниш, хто де, бо всі охочі перетворилися на садівників.

    

Зупинка третя – Нечимне

Після садіння лісу письменники та журналісти вирушили до озера Нечимне, де Леся Українка відпочивала. Тут усі разом з нагоди 107-ї річниці написання драми-феєрії посадили у пам’ятну алею сіянці трирічних дубочків.

Натхненна журналістсько-письменницька братія поверталася до Луцька заряджена лісом, приємною втомою, заповненими світлинами картками пам’яті та блокнотно-диктофонними записами та з повним пакунком вражень.

Автор – Олеся Нижник

 

2 Comments

  1. лучанин сказав:

    Супер! Респект автору!

  2. Віктор сказав:

    Наче знову побував у цих дорогих місцинах, які промовляють слідами Лесі Українки, Максима Рильського, Ростислава Братуня, Петра Маха… Але завдяки Вашим, Олесю, талановитим і щирим тексту та світлинам відчув-побачив, здається, більше. Спасибі!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *