Дмитро Москвич: На Великдень відбулася масова «випадковість» щодо моїх бізнесових об’єктів

Громадянський блок ПОРА-ПРП провалив виборчу кампанію 2006 року до парламенту, але своє представництво в окремих місцевих радах ця політична сила має. Зокрема, до Луцької міськради за списками блоку потрапили відомі на місцевому рівні політики Олександр Мартинюк та Дмитро Москвич. Обидва відразу почали демонструвати свою незгоду з окремими позиціями міського голови Богдана Шиби та фракції БЮТ, що має найбільше представництво в раді. Ситуація фактично не змінилася і після того, коли ПРП на загальноукраїнському рівні приєдналася до БЮТ. Олександр Мартинюк та очолювана ним громадська організація «Варта громади» наразі ініціює відставку бютівця Богдана Шиби з посади мера. Тим часом, однопартієць пана Мартинюка, луцький підприємець Дмитро Москвич цієї акції не підтримує і не фінансує…

– Нещодавно «Волинська правда» повідомляла про те, що у перший день Великодня згорів кіоск пана Москвича, і поставила питання, чи ця пожежа не є своєрідною помстою або ж відкритим натяком підприємцю на його не зовсім «правильну» політику як депутата?

– Офіційна версія пожежників – необережне поведення з вогнем громадян. Ну, якщо це намагатися собі уявити, то, за цією версією, означає, що було щось вкинуто необрежними громадянами у місце загорання (а там, до слова, немає навіть електропроводки). Версію підпалу пожежники не розглядають. Кажуть: «Якби ми знайшли каністру…». Хтось із необережних громадян узяв щось таке, що має здатність загорітися, відхилив дощечку і необережно засунув…

– А Ваші припущення…

– Я багато чого можу припускати. Я сьогодні нікому не підпорядковуюсь, маю свою думку стосовно рішень, які приймає міськрада, не підтримую певних політичних поглядів. Я маю свою позицію і її висловлюю. Я чітко сказав, у якій ситуації я би підтримав відставку міського голови, а в якій – ні.

– Ви хочете сказати, що може бути розправа з ініціативи певної політичної чи громадської структури?

– Можливо. Хоча я припускаю й іншу версію. Це може бути розправа бізнесових конкурентів. Коли я йшов на це інтерв’ю, то взяв переписку між мною і владою стосовно того об’єкту, який згорів на Пасху. Я хотів той кіоск реконструювати, зробив ескізи. Отримав два листи, підписані однією й тією ж особою, але надіслані в різний час. У 2007 році: (цитує) «Повідомляю Вас, що земельна ділянка, де розміщена зупинка громадського транспорту за адресою Глушець, 4 розміщена за територією історико-культурного заповідника». Далі беремо документ, датований березнем 2008 року: «Дану пропозицію потрібно погодити з відділом охорони культурної спадщини управління культури Волинської ОДА і розглянути на містобудівній раді при департаменті архітектури Луцького міськвиконкому». Обидві відповіді готував Тарас Рабан. Тобто з цього можна зробити висновки, що хтось із бізнесу через владу має інтерес до цього об’єкта. Покупці ходять, хочуть купити, а я не хочу продати. Я отримав і лист, який підписала Лариса Соколовська, в якому йдеться про те, що влада пропонує мені облаштувати громадські вбиральні на моїй приватній власності до 1.08.2007 року, а у зв’язку з тим, що це не зроблено, питання про оренду земельної ділянки, де знаходиться зупинка, винести на конкурс.

– Ви далі будете розвивати свій бізнес на тому об’єкті?

– Я потратив на нього 4 роки своєї праці. Справно плачу всі податки та оренду. Даю право тролейбусному управлінню реалізовувати квитки, не беру за це коштів і, в той же час, плачу за використану ними електроенергію. Мені ж пропонують зробити вбиральню і узгодити це з ОДА (Цікаво, а чому це пан Рабан відпраляє за дозволом в адміністрацію, а не у відповідні структури міськради. Це обмовка чи його рівень компетенції? - авт.).

А щодо підпалу, то версій маю багато… Політичні та громадські структури, влада і бізнес…

– Ви будете проводити власне розслідування чи приймете офіційну версію?

– Офіційну версію наші структури мусять написати. Я ж істину буду з’ясовувати обов’язково і проводитиму власне розслідування. Але на мої погляди як політика і депутата міськради ця ситуація не вплине. Я хочу знати, хто за цим стоїть. Думаю, що якби люди хотіли підпалити, то вони би підпалили до свят або після них. А в Пасхальний день такі речі випадково не робляться серед білого дня.

Розповім ще одне, хоча, може, це просто недолік в роботі правоохоронців, бо в місті було багато хуліганств у Великоднє свято. Так от, на Великдень на одному з моїх бізнес-об’єктів повибивали вікна, на іншому – погрожували працівникам. Відбулася масова «випадковість» стосовно моїх бізнесових об’єктів. Міліція сказала, що це – хуліганство.

– Ви писали заяву в прокуратуру?

– А навіщо? Офіційні версії ж відомі. Проводитиму своє незалежне розслідування. Можу підозрювати, що це відбулося через мою позицію на останній сесії по деяких рішеннях, рада прислухалася до мене.

– Що ви маєте на увазі?

– Я не хочу зараз цього озвучувати, бо це виглядатиме як голослівне звинувачення. Але – це одна з моїх версій і я над нею працюватиму. В нас чомусь деякі депутати не хочуть взагалі висловлюватися ні на комісіях, ні на сесіях. Видно, бояться такої публічності. В нас іноді буває так, що депутат сказав щось на комісії і ще не встигає вийти звідти, як йому вже телефонують представники бізнесу, інтереси яких він зачепив.

– А хто інформує бізнесменів про те, що діється на комісії?

– Представники влади.

– У народі побутує думка, що люди, які мають свій бізнес, йдуть до місцевих рад, як правило, для того, щоб захистити свої інтереси. Що скаже на це підприємець-депутат Дмитро Москвич?

– Я вважаю, що цю думку людям нав’язує влада, даючи зрозуміти, що бізнесу в радах не повинно бути. Я з цим не погоджуюся. Просто владі вигідно когось звинувачувати і свої недоліки приховувати, акцентуючи увагу на іншому. Людей бізнесу, на думку влади, не повинно бути, бо вигідно, щоб були люди з бюджетних установ, на яких у будь-який момент можна натиснути. У попередньому скликанні я був єдиним бізнесменом у міськраді й очолював опозиційну фракцію «Наша Україна».

– Проте в нинішній раді Ви – не єдиний бізнесмен. Цей депутатський корпус працює краще, ніж попередній?

– Якщо відверто, то – ні.

– А причина?

– Непрофесійні списки. Взагалі, на мою думку, мажоритарна система виборів до місцевих рад була куди справедливішою. Люди балотувалися з округів і чітко знали, що мають представляти інтереси округів. Сьогодні виборці голосують за політичну силу, не аналізуючи, хто за нею стоїть на місцях. А депутати слухають своїх політичних лідерів, а не виборців. Систему треба міняти. В політичні сили частенько вступають люди, які від проблем міста далекі, вони їх просто не цікавлять, вони йдуть у раду захищати свій бізнес.

– До Вас звертаються виборці з вашого попереднього округу?

– Так. Вони мають мій телефон, а тому дзвонять і підходять.

– Як Ви оцінюєте роботу Луцького міського голови Богдана Шиби?

– Тут багато критеріїв треба брати до уваги. По-перше, у Богдана Шиби є більшість. Це – великий плюс. По-друге, в нього бюджет на 50% більший, аніж був при попередньому голові. А це – розвиток міста і так далі. Але, на мій погляд, гроші з цього бюджету використовуються неефективно, бо не розставлені акценти, що саме має робитися. Зокрема, я не бачу економічного обгрунтування того, що бюджетні гроші кладуть на депозити. В той же час влада бере кредити. Не треба бути великим економістом, щоб збагнути, чи вигідно платити відсотки по кредитах у той час, коли в тебе гроші на депозиті лежать. А ще один нюанс – якщо на депозиті ми маємо в рік 8-10%, то варто пам’ятати, що роботи, послуги, матеріали за рік зростуть у ціні на всі 50%. Хто радить міському голові так чинити? Не знаю, мабуть, департамент економіки. Я нікого ні в чому не звинувачую, але в розмовах між депутатами шириться інформація, що дехто має девіденти від депозитів.

– А як варто було би розпорядитися вільними бюджетними коштами, на Ваш розсуд, якщо не класти на депозит?

– От лежать кошти на депозиті – місто отримує 8%. У цей час у громади добиваються дороги, б’ється транспорт, у тому числі й комунальний. Якщо б ми зробили певний обсяг робіт рік тому за мільйон, то сьогодні – потрібно 2 мільйони. Що з того депозиту? Те ж саме скажу про дахи. Хоч і прийняли цілу програму, але дахи як текли, так і течуть. Ніхто ними не займається. Нарікають на тендери, але тендери проходили по всьому.

Я не знаю, як оцінювати ще один факт у діяльності міського голови: позитивно чи негативно. Він усе перевів у колективну відповідальність. Будь-яке мало-мальське питання – це обов’язкове затягування часу. Виноситься на розгляд виконкому чи на якісь архітектурні ради, аби затягнути.

– Можливо, так поступаючи, міський голова намагається діяти прозоро?

– Я був присутній на таких «прозорих» засіданнях, де 6 чоловік із 8 говорять «за». Міський голова каже: «Я вважаю…» – і всі людині відмовляють. Це – не прозорість, це переведення в площину колективної відповідальності. Він повинен мати сміливість сам приймати ці рішення. Процес же затягується. Те, що можна підписати сьогодні, відтягується на завтра… Теж мені прозорість. Ви уявляєте члена виконкому, який проголосує проти волі міського голови? Всі ж підлеглі…

– Прихильники міського голови в якості позитивних прикладів у його діяльності наводять земельні аукціони. Але Ви, як відомо з публікацій у пресі, критикуєте й це. Чому?

– Це – негатив №1, що відбувається в місті Луцьку. Я вважаю, що рада сама себе підставляє, приймаючи рішення про продаж землі. Поясню чому. Візьмемо останній аукціон, який відбувся десь 25 квітня. Ми продали за 3 мільйони 2 га землі. Це – висока ціна і для місцевого бізнесу не доступна. Ми не розвиваємо бізнесу в місті Луцьку. Місцеві бізнесмени не мають змоги купити тут землі.

– Ви хочете сказати, що землю купують люди, які в Луцьку не проживають?

– Здебішого – так.

– Ви не припускаєте, що це можуть бути інвестори, які розвиватимуть тут бізнес?

– Практика показує, що вони купують землю, щоб її перепродати. Але повторюю, для малого і середнього бізнесу земля в Луцьку не доступна. Вони не мають можливостей виграти на аукціоні у потужних структур.

– Міська рада в цій ситуації може вплинути на ці процеси?

– Ні. Ніхто не вправі виставляти умови людям, які купили землю на аукціоні.

– Чим може завершитися протистояння, яке сьогодні існує в міській раді?

– Я не вважаю, що у міськраді триває якесь протистояння. Є дискусії стосовно одного питання – це додаток до договору купівлі-продажу земельної ділянки на вулиці Ковельській. Цей документ розглядає суд, і саме він має розставити крапки над «і». Рада не згідна з тим, що поза нею підписуються додатки, які несуть за собою непрозорі фінансові зобов’язання. Це можна було би робити простіше: продати землю, зробити додаток, винести його на розгляд ради і сказати: «Шановні депутати, ось ми продали землю за 30 мільйонів. «Красна ціна» цієї ділянки – 15 мільйонів, але для того, щоб не втратити потенційного інвестора, ми давайте заключимо договір на виконання робіт на суму 5 чи 10 мільйонів, і від цього бюджет отримає стільки-то…» Якби так усе робилося, то жодних протистоянь у раді не було б.

– Сьогодні громадська організація «Варта громади» ініціює відставку міського голови. Цю силу підтримують Ваші однопартійці, але Ви – ні. Прокоментуйте цю ситуацію.

– Я свою позицію висловив Богдану Павловичу з цього питання. Мене не цікавить, хто в цьому кріслі: чи Шиба, чи Петров, чи Сидоров. По-друге, я відверто підтримую людей, які напряму протистоять міському голові, якщо він того заслуговує. Я не згідний із міським головою по багатьох позиціях, але мого підпису під документом про відставку міського голови немає. Ніхто ж не запропонував альтернативи. Сказали б: «От, дивіться – цей чоловік криштально чистий, господарник. Треба його в мери».

– Як сприймають ці Ваші думки однопартійці з ПРП?

– Почнімо з того, що «Варта громади» і ПРП – це різні структури. Міська організація ПРП, яку я очолюю, ніяким чином не підтримує ініціативу відставки міського голови. На обласному рівні теж не йшлося про те, що ПРП має ініціювати відставку міського голови. І головне, ПРП на рівні Києва підтримує БЮТ і входить до цього блоку. На місцевому рівні ми не можемо увійти в БЮТ, бо ми балотувалися в міську раду у складі блоку «ПОРА-ПРП».

– Але чи можна сьогодні ствердно говорити про те, що обласна організація ПРП підтримує БЮТ? Я маю на увазі співпрацю між політичними партіями, а не депутаськими фракціями чи групами у місцевих радах.

– Так, підтримує. Я про це розмовляв з Олександром Мартинюком. «Варта громади» – це громадська організація, в якій люди вислювлюють свою громадянську позицію. Вони виступають не як політичні діячі.

– А що скажете про конфлікт між бютівцем Богданом Шибою і членом політради обласної організації ПРП Олександром Кропивою?

– Це – теж не політичний конфлікт, а господарський. Там відбулися всі суди. Стверджувати, що Олександр Кропива веде незаконну діяльність немає підстав і некоректно. Це конфлікт між двома особами – Шибою і Кропивою.

– Тим не менше, від цього конфлікту між особами, як Ви це трактуєте, страждають мешканці третини Луцька. Особи не просто між собою сваряться, бо в результаті, час від часу, з’являється інформація, що буде відключене тепло чи гаряча вода…

– Я говорив пану Кропиві про те, що не варто людей робити заручниками. Він каже: «У цій ситуації – я бізнесмен. Коли пишуть, що міська рада розраховується за енергоносії і тут же, що Кропива щось винен. У той час, коли Кропива винен 4 мільйони місту, то місто йому – 9 мільйонів».

– Чи можна було уникнути цього конфлікту?

– Можна було би. Причому, тоді ще, коли він зароджувався. Богдану Павловичу треба було запросити пана Кропиву й одразу розставити всі акценти по договорах.

– А, загалом, як ставитеся до приватизації комунального майна і зокрема, такого важливого для міста об’єкта, як котельня на Карбишева?

– Я чітко висловив свою позицію проти приватизації цього підприємства. В той час, коли воно приватизовувалося, я очолював фракцію, яка так само виступала проти приватизації цього підприємства. Моя позиція не змінилась. Але в тій ситуації, що вже маємо, варто вгамувати амбіції суто двом людям. До речі, коли Юлія Тимошенко була Прем’єром у 2005 році, то цей об’єкт був знятий із переліку об’єктів на реприватизацію.

– Як київське керівництво ПРП реагує на всі ці конфлікти, що існують довкола котельні?

– Віктор Пинзеник знає про цей конфлікт, але він не займається ним, бо має багато роботи в Мінфіні. Офіційної реакції поки немає.

– Чим, на Ваш погляд, завершиться нинішня політична криза, яка існує в країні і спричинена конфліктами між Президентом і Прем’єром? Експерти запевняють, що це може призвести до позачергових виборів і Президента, і Верховної Ради, й у місцеві органи влади…

– Про місцеві органи влади говорите… Я б поставив три знаки питання. Ситуація, що є в державі, не впливає на діяльність місцевого самоврядування. Просто є сили, які ставлять собі за мету відправити у відставку Кабмін. Ми всі бачимо, що Уряду Тимошенко не дають працювати. Його хочуть відправити у відставку і звинуватити в усіх гріхах, а вже потім організувати дострокові вибори, щоб політична сила, яка сьогодні має найбільший рейтинг, не набрала голосів і щоб Юлія Володимирівна не виставляла свою кандидатуру на пост Президента. Місцеві ради тут ні до чого. В масштабах нинішньої великої політики вони нікого не цікавлять...

Розмовляла Оксана ЛУКАШУК

Довідка «ВП»:

Москвич Дмитро Кузьмович. 1963 року народження, директор ПП «Діва», проживає у м.Луцьку, член партії «Реформи і Порядок», висунутий «Громадянським блоком ПОРА-ПРП». Член постійної комісії з питань комунального майна та приватизації.