Брищенський смітник вирішили «окультурити» і захистити місцеву екологію від негативних випарів. Саме з цією метою сьогодні біля полігону відходів висадили близько тисячі дерев, які у майбутньому стануть лісосмугою, довжиною у півтора кілометри. Благородна ідея зібрала у селі Брище Луцького району і представників влади. За лопату взявся навіть сам очільник обласного центру Волині Богдан Шиба та начальник управління екології Луцькради Борис Сорока.

Полігон на відстані схожий на кладовище, тобто він обгороджений кам’яними плитами, як зазвичай роблять на цвинтарях. Проте за цим «плотом» зовсім інше «поховання», яке сповіщає про себе неприємним запахом у радіусі декількох кілометрів. Журналістам вдалося познайомитися навіть з його постійними мешкантцями та «господарями» – зграями відгодованих псів, для яких кращої домівки годі і бажати. Тварини зовсім не бояться людей, які щодня навідують сміттєве поле, бо це постійне місце їхньої роботи.

Саме так, на смітті, деякі громадяни заробляють гроші і доволі немалі. Зайшовши за огороджу кореспонденти зіткнулися з доволі цікавою картиною: декілька «зграйок» людей перебирали відходи, відкладаючи в бік речі, які їм до вподоби, або за які можуть заплатити. До сторонніх на своїй території поставилися недоброзичливо, а коли помітили фотоапарати – взагалі обурилися та порадили забиратися геть. Проте обіцянка не фотографувати заспокоїла «працівників», і вони повернулися до роботи. Один веселий чолов’яга навіть розповів про те, як люди опиняються на смітнику.

Існує загальний стереотип: якщо хтось порпаєтся у відходах – він «бомж». У цьому випадку все зовсім по-іншому. На брищенському полігоні «працюють нормальні люди». Чоловік, який згодився на розмову, бідкається: «А що робити? Я багато років пропрацював, зараз роботи ніде немає, а до пенсії лишилося ще 5 літ. То й ходжу на смітник, от знайшов залізяку – гривень 8 вже буде». Він розказав, що знахідки бувають й доволі солідними: «Трапляются золоті речі, колись знайшли 500 доларів, а ще раніше, це вже було давно – мертве немовля».

Ще одну пані також вдалося викликати на відверту розмову: «Ви не подумайте, ми не бомжі, просто немає де працювати. У вагончику є ванна, ми можемо помитися. Макулатуру і метал зразу здаємо на місці». На запитання, чи не боїться вона за своє здоров’я, відповіла, що багато років працювала в поліграфії і вважає, що там залишила більше здоров’я, ніж на цьому смітнику. До слова, співрозмовниця немісцева, на свою роботу приїжджає з іншого населеного пункту. А заробляють на звалищі немало – влітку було гривень 120 в день, а зараз – 80-90. Люди зустрічають автомобілі зі сміттям і зразу ж перебирають потрібне і непотрібне. Для них це щоденна робота, сміттєзвалище цим громадянам не заважає і, як вони стверджують, зовсім не шкодить здоров’ю.

Але не всі такої думки, як «працівники» смітника. Жителі села, що не займаются подібними промислами, обурені неприємним сусідством, проте розмовляють про це також неохоче і називатися відмовляются. Жителька Брищ погодилася висвітлити позицію односельчан та все ж не відрекомендувалася: «Коли вітер зі сторони смітника – ми не виходимо із будинків, тому що дуже неприємний запах, вода також не якісна». Пані розказує, що у них часто страждають діти від шлунково-кишкових захворювань. Також ходять чутки, що на полігон вивозять шкідливі хімічні речовини. Декілька разів на смітнику траплялися пожежі, причому відходи горіли добу. Також вона натякнула, що привозять продукти харчування, термін придатності яких вийшов, або харчову сировину, яку переробляють, а по тому − продають на ринках за заниженими цінами. Інформацію про харчові відходи співрозимовниця розповідала боязко і зазначила, що це «не для преси».