Лише ідеологічні партії спроможні протистояти безідейним політикам

Сьогодні чи не вперше за всі роки Незалежності Україна переживає корінний перелом у суспільній свідомості. Наше суспільство починає мислити по-новому. Приходить усвідомлення того, що лише ідеологічні партії спроможні протистояти безідейним політикам, які пересідають із одного політичного корабля до іншого, залежно від того, куди віють геополітичні вітри. Люди починають визначатися: чи жити в українській Україні, чи брести болотом чужинських традицій і цінностей…

В останні роки нам багато разів запудрювали мізки тим, що, мовляв, є «прохідні» політичні сили, а є «непрохідні». Постійно наголошували, що не можуть бути прохідними ті, хто сповідує ідеологію українського націоналізму, бо це, мовляв, чуже нашій ментальності. При цьому якось «забували» пояснити, чому ж тоді ніколи не припинялася боротьба нашого народу за свою незалежність і самобутність, чому наші предки не шкодували життя за волю і свободу? А їхні нащадки знову й знову продовжували цю боротьбу…

Останні події дають цьому логічне пояснення. Ті, хто з екранів телевізорів кричав, що саме вони найбільші демократи, тому саме вони достойні бути в нашому парламенті, показали свою цілковиту неспроможність захистити українські інтереси під час підписання так званих «харківських угод», коли здавалися національні інтереси України. Саме вони потім і стали «давати тріщини» помаранчевому кораблю, який погрузнув у рифах внутрішніх чвар за особисті блага та привілеї, які виявилися для наших «націонал-демократів» дорожчими від національних інтересів.

А ще якихось півроку тому, під час президентських виборів, багато українців чомусь знову повірили тим, хто створював якісь віртуальні «сильні україни» та «фронти змін», які не мали під собою жодного ідеологічного підґрунтя. І що тепер маємо? Тимошенко програла, бо в її оточенні виявилось аж надто багато зрадників, які потім перетворились у «тушок»-перебіжчиків. Яценюк не зміг домовитися з олігархами-переможцями, бо його бренд виявився дутою «мильною булькою». А Тигіпко домовився, і своїми діями тепер демонструє, з ким він насправді – не з народом, а з Партією регіонів, сателітом якої був, є і буде.

Тиск, який сьогодні вчиняє на дрібний і середній бізнес уряд Азарова-Тігіпка, змушує багато над чим задуматися. Сьогодні вже мало в кого виникають сумніви, що ці дві політичні фігури – одного чобота пара. Податковий, Бюджетний кодекси, які запропонував віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко, наочно показали їх антинародну суть, мета яких – знищити малий і середній бізнес задля подальшого збагачення крупного олігархічного бізнесу та подальшого зубожіння простих людей.

Факти – аргумент незаперечний. І тому народ починає прозрівати, розуміти, що основний тиск уряд Азарова-Тігіпка спрямовує саме на ті території, де найбільша підтримка української ідеології, де з року в рік усе більшу підтримку здобуває Всеукраїнське об’єднання «Свобода». У тому числі й на наш благословенний Богом Волинський край, у тому числі й на нашу короновану князем Данилом землю «княжого града» Володимира-Волинського.

Але чим більше нас затискають, тим більший спротив наростає серед простого люду, тим більшу підтримку здобувають у суспільстві українські патріоти. І тим промовистіше кажуть самі за себе дані соціологічних досліджень, які спільно провели дві відомі і авторитетні організації – Фонд «Демократичні ініціативи» та соціологічна служба Центру Разумкова. За даними опитувань, рейтинг «Свободи» в Україні упевнено переріс межу в 3,1%. Тим часом на Західній Україні ВО «Свобода» вже має підтримку 8,5% населення, і ця підтримка з кожним місяцем зростає. Бо люди хочуть бачити в місцевих радах не українофобів та їх поплічників, не «фарбованих лисів» із так званого націонал-демократичного табору, а тих, хто сьогодні не на словах, а на ділі відстоює інтереси України.

Проте хотів би звернути увагу на дещо інше. Дані кількох останніх соціологічних досліджень показують не стільки цифри, скільки стійку тенденцію: у наступному парламенті «Свобода» буде однозначно, зате в парламент уже не проходять комуністи та інші ліві, які завжди працювали проти України. Натомість «Свобода» здобуває все зростаючу підтримку тому, що виявилась єдиною українською силою, яка не зраджує і не продається за шматок якихось благ. Адже ці примарні блага – ніщо проти тих ідеалів, за які боролися цілі покоління українських патріотів. І заради яких ми мусимо продовжувати боротьбу в ім’я прийдешніх поколінь. Бо наші діти і внуки колись у нас спитають: а де були ви, коли Українську державу продавали на догоду чужинцям?

Ми сьогодні – на стику ідеологій. Ми, українці, починаємо перемагати. Вороги України ще достатньо сильні, але вони вже починають нас боятися, бо розуміють, що колесо історії крутиться не в їхню сторону. А влада, яка починає боятися свого власного народу, приречена на небуття. І сьогодні надзвичайно важливо, щоб нас, свідомих українців, було з кожним днем дедалі більше, щоб нас не зламали поодинці, як можуть зламати окремі пагінці єдиного могутнього дерева. Ми, волиняни, вистояли у ще тяжчі часи, покажімо ж свою справжню міць і сьогодні!