Відлуння тижня (22.02 – 01.03)

Навіть пам’ятник засновникам Києва не витримав – з лодії випали у буквальному розумінні окуті бронзою бетонні Щек і Хорив. А зважаючи на вітчизняні реалії, сьогодні-завтра закономірні дива ще не з такими падіннями. Адже тепер уперед – це вже точно назад. За це маємо подякувати передовсім не тільки екс-месії, але й фірмовим «інтелектуалам-патріотам», котрі кличем голосувати проти всіх «показали приклади, як зраджувати свою країну, як не підтримати її, коли вона над прірвою, як не бути патріотом» (Ірина Стецура, «Народна трибуна»), адже ці «кілька відсотків голосів «проти всіх» можуть стати вирішальними для країни на десятки років уперед».

 А життя вже «нового прагне слова». Відчуваючи, камо грядеши, вулицю Героїв УПА у столичному Луцьку депутати з сусідньої сільської ради хочуть перейменувати на честь «визволителів зі сходу», церковцю у поліському селі Невір (вірите?) намагаються перехрестити з київського на московський патріархат… Якщо тенденції збережуться, то можна очікувати, що вже невдовзі перехрестять у відповідності з наказом і саму Україну, яка має негайно вже рятувати в себе нещасну російську мову. А наразі слід неухильно виконувати указ російського Президента про підготовку до параду Перемоги у Севастополі.

В Україні, яка має не допускати своєї українськості, реалії стають ірреальними… У цьому хотів би не переконатися і кореспондент «Волинської правди», прощаючись із визначальним для України (на десятиліття) лютим 2010-го.

«Під загрозою розпуску і шантажу»

В аналітичній статті «Сцилла і Харибда для НУНС: між «донецькою коаліцією і достроковими виборами» Маша Міщенко (УНІАН) роздумує про перспективи створення нової парламентської коаліції. На її думку, «більшість із регіоналами – це не коаліція під цінності, під зовнішній вектор, це коаліція під інші гроші, під інший клан. Арсеній Яценюк не може стати гарантом української політики, він лише привід легітимізувати ширку». У той же час, навіть опоненти Януковича все більше схиляються до того, що регіоналам таки вдасться створити коаліцію. Авторка згадуваної публікації цитує «самооборонця» Тараса Стецьківа: «Якщо Литвин оголосить 2 березня, що коаліції не існує, і включиться лічильник 30 днів, коли треба буде створити нову більшість, то я не виключаю того, що у нас знайдеться 37 чоловік для більшості Януковича. Під загрозою розпуску і шантажу, за участю грошей я не виключаю, що до цієї більшості прилучаться 30 осіб з фракції НУНС».

«Є ще надія»

«Я побачив, що Янукович відмовився від коаліції ПР-НУНС, яку «любі друзі» робили під себе, – зізнався Тарас Чорновіл («UBR»). – І я зрозумів, що він буде грати свою гру. Є ще надія, що він буде стояти на позиціях захисту інтересів держави». На думку нардепа-ексрегіонала, «може бути створена коаліція, що сконсолідує більшість професіональних кадрів – між ПР і БЮТ».

«У суспільства немає ЖОДНОГО (!) реального важеля впливу на систему»

Журналіст Микола Шейко висловив переконання, що зараз в Україні «найприбутковішим видом бізнесу стала політика». На його думку, «саме в політиці – безмежне море для заробляння грошей».Як вважає Шейко в «Українській правді», з метою «убезпечити себе від будь-якого контролю і будь-яких зазіхань з боку суспільства» в нашій країні «було утворене (формально чи неформально) закрите акціонерне товариство (ЗАТ) «Українська політика (корумпована)» з дольовою участю кількох акціонерів у формі ТзОВ». Ці товариства умовно називають «денецькі», «дніпропетровські», «харківські», «закарпатські». Шейко підкреслює в «УП»: «Фаховості наших політичних бізнесменів-акціонерів треба віддати належне: як може переконатися будь-хто, на сьогодні у суспільства немає ЖОДНОГО (!) реального важеля впливу на систему, яка склалася в Україні. Ні політичного, ні юридичного, ні якогось іншого».

«Якими будуть репресії»

На це запитання намагається дати відповідь в однойменній публікації «Український тиждень». Видання пояснює, що «тепер ті, хто так довго почувався ображеним, мають чудову нагоду помститися кривдникам». Серед вірогідних жертв представників «вищого ешелону» автори статті називають Кожемякіна, Наливайченка, Луценка, Турчинова. «УТ» вважає, що «неминучий переділ власності. Розпочнеться запекла боротьба за фінансові ресурси». Видання цитує Андрія Мішина, директора Інституту стратегічної політики: «Обов’язково буде ротація – у більш чи менш жорстких формах – всієї вертикалі влади». «УТ» переконаний: «Співпраця помаранчевих та білосердечних ФПГ із донецькими небезпечніша, ніж початок репресій і жорсткого переділу з боку останніх. Оскільки в разі злиття так званих еліт опозиція в країні опуститься на рівень маргінесу, виникне загроза згортання громадянських прав і свобод за російським сценарієм». Однак, вважає видання, «цензури не буде», оскільки «мас-медіа й так зрозуміють, про що мовчати, щоб зберегти місце під сонцем».

«Розпочнеться просто війна в буквальному розумінні слова»

Прогнозуючи вірогідний перебіг подій, народний депутат Тарас Стецьків зауважив УНІАНу: «Після того, як Янукович складе присягу, розпочнеться просто війна у буквальному розумінні слова між новообраним Президентом Віктором Януковичем і опозиційним до нього Прем’єром Юлією Тимошенко. На боці Януковича буде прокуратура, губернатори, які мають подати у відставку перед новообраним Президентом. На боці Тимошенко – уряд і напівзруйнована коаліція». Парламентар вважає, що у цій ситуації «найбільше зло – розхитування держави, до якого неминуче призведе боротьба гілок влади».

«Висидів… проблему регіонального сепаратизму»

Найважчим іспитом для нового глави Української держави, вважає Кость Бондаренко, директор Інституту Горшеніна, стане «випробування регіонами» (УНІАН). Він констатує: «За останні роки ми практично не відмітили, що країна де-факто перестала бути унітарною… Політика Ющенка призвела до того, що Україна практично перетворилася в 25 напівавтономних утворень, головну роль в яких здійснюють місцеві «барони». При цьому істотно знизився статус голів обласних державних адміністрацій». Бондаренко підбиває підсумки щодо наслідків попереднього президентства: «Ющенко – мов квочка – висидів для свого наступника одну з головних проблем – проблему регіонального сепаратизму».

«Цей період буде дуже вигідним для України»

Під час перебування в нашій країні британський журналіст Едвард Лукас, автор бестселлера «Нова холодна війна. Як Кремль погрожує і Росії, й Заходу», висловився у газеті «День»: «Україна – найважливіша країна для майбутнього Європи». Свої оптимістичні сподівання він пов’язує з недалеким майбутнім. «Я з нетерпінням чекаю 2011 року, коли Угорщина та Польща головуватимуть у ЄС. Цей період буде дуже вигідним для України. Якщо, звісно, вона зможе скористатися цим шансом».

«Я знаю, що і як слід робити»

В інаугураційній промові Президент України Віктор Янукович (за інформацією офіційного сайту глави держави) констатував: «Країна перебуває у вкрай складній ситуації – відсутність державного бюджету на поточний рік, колосальні борги по зовнішніх запозиченнях, бідність, зруйнована економіка, корупція – ось далеко не весь перелік бід, з яких складається українська реальність». Він звернувся до всіх парламентарів із закликом «до співпраці в ім’я України». Згідно зі стратегією нового глави нашої держави, Україна, «будучи мостом між Сходом і Заходом», має розвиватися у позаблоковому статусі, «отримати максимальний результат від розвитку рівноправних і взаємовигідних відносин з Російською Федерацією, ЄС, США, іншими країнами, які впливають на розвиток ситуації в світі».

Говорячи про внутрідержавну політику, Віктор Янукович все-таки зберігає оптимізм: «Я знаю, що і як слід робити. У першу чергу, відновити систему ефективного державного управління». Під час молебню у Києво-Печерській лаврі, отримавши благословення від Патріарха Московського і Всієї Русі, він також підкреслив: «Я впевнений, що український народ здолає на цьому шляху всі труднощі, всі виклики».

А екс-глава держави, перед тим, як 25 лютого сказати своєму наступникові: «Віктор Федорович, Україна – понад усе», своїм Указом подбав про київського мера, призначивши Леоніда Черновецького членом Вищої ради юстиції. Він також встиг нагородити хрестом Івана Мазепи Ющенка (Петра, брата свого) та Пилата (верховного отамана «Міжнародної федерації бойового гопака»)… Зрештою, те, що він встиг зробити за свою 5-літню каденцію, не раз відгукнеться народові, про любов до якого він любив говорити. Зрештою, почуймо зізнання-сповідь Ющенка своєму білоруському колезі Лукашенку, який радів від того, як передав владу («без протистоянь, без майданів, без утисків права вибору»): «Я відверто хочу сказати – від цього я отримую насолоду».

Поки екс-Президент продовжує насолоджуватися, в його кріслі – вже інший Віктор. З перснем-печаткою (1043 рік!) князя Всеволода, сина Ярослава Мудрого, спробує в іпостасі глави Української держави закріпити свою вікторію. Фахівці тим часом констатують, що відкривається нова сторінка вітчизняної історії. А наскільки вона буде сестрою тої, що вже канула в небуття, мають переконатися всі, хто «не будет мешать хорошо жить». Словом, як у пісні Алли Борисівни, котра приятелювала (очевидно – не безкоштовно) з Юлією Володимирівною: «То ли еще будет…Ой-йо-йой».