Волинські підприємці показали, як самотужки можна вийти на власне «Поле Чудес» (ФОТО)

Хоча волинян давно лякають кризою, проте не всім вона страшна. Люди, які по-справжньому хочуть працювати і заробляти не державні або «хазяйські» копійки, знайшли свої власні шляхи боротьби з економічними негараздами.

 Журналістам «Волинської правди» вдалося познайомитися з 5-ма краянами, які працюють на власну справу, і, незважаючи на кризу, роблять успіхи. Знайомство організували представники обласної служби зайнятості, адже свого часу ці люди стояли на обліку в ЦЗ, маючи статус безробітних, а також отримали одноразову допомогу на початок своєї справи. Зараз виплати таких допомог у зв’язку із кризою припинили, проте незабаром, за словами організаторів цього заходу, планують їх відновити.

Отож знайомимося. Перший підприємець Андрій Бондарук (село Маяки, Луцького району) займаєтся доволі незвичною справою. Він писанкар, а також виготовляє ураїнські народні іграшки. Зустріч з паном Андрієм відбулася у Маяківській загальноосвітній школі-інтернаті у музейному класі, яким завідує його мама, вчитель народознавства та зарубіжної літератури, Валентина Бондарук. Сам майстер є автором книги, у якій він навчає малювати писанки, а також планує видати подібний творчий посібник по виготовленню іграшок. Любов до писанкарства художник почерпнув від Валентини Бондарук, яка навчала школярів витворювати пасхальні візерунки. Андрій продемонстрував свої роботи і, варто зазначити, враження вони справили незабутнє.

Окреме захоплення викликали дерев’яні іграшки. Серед сучасної механізації, різнобарвності, ляльок з відображенням анатомічних подробиць людського тіла, українські забавки дійсно вражають, навіюють якусь містичність, є ніби екскурсом в минуле. Для дитини це не лише іграшка, але й предмет, який розвиватиме повагу саме до своїх коренів, патріотизм, а також, беззаперечно, творчі здібності, адже це справжній витвір мистецтва. Проте, сучасні дешеві «шедеври» затьмарюють цінні речі, тому народні іграшки та писанки Андрій Бондарук зазвичай може реалізувати лише на ярмарках. Майстер трохи розповів про свій «хліб»: «У нас в Україні дуже мало виробляють своїх товарів, в Уряду така політика − вітчизняним виробникам потрібно перешкоджати, а з-за кордону навпаки привозять неякісний товар, який не підлягає нашій сертифікації... Я почав займатися народними іграшками. Виявляється, що за всіма законами, вироби мають пройти сертифікацію. Сертифікація однієї іграшки коштує 1000 − 1 500 $. В європейських країнах все набагато простіше і на багато дешевше, а ті іграшки, які привозять до нас з Китаю, чи з Японії, не відповідають нашій сертифікації, але їх однаково продають у нас без проблем. Українська політика спрямована на те, щоб придушити віччизняного виробника».

Наступний підприємець не менш цікавий. Анатолій Бойко надає медичні послуги в смт Рокині Луцького району. Чоловік винаймає масажний кабінет. Варто зазначити медицина не зовсім традиційна, адже масажист лікує не лише руками, але й каменем, і деревом. Окрім медичної освіти чоловік має навики і в народній медицині, а також пробує лікувати біополе. Лікар зізнався, що його бабуся була цілителькою, і доля склалася так, що він багато часу проводив саме у неї, тому й отримав у подарунок безцінні народні лікарські знання. Свою практику розпочав у селі, тому що сам місцевий, та й конкуренція менша, для хворого може запропонувати всі види масажів, сам цікавиться тайською народною медициною. Він зауважив, щоб вилікувати хворобу, необхідно перш за все позбутися депресії, яку вона призвела, тобто відновити у людині віру, що все буде добре. Мрія медика відреставрувати у рокинському дитячому садочку басейн і надати можливість діткам з особливими потребами приймати водні процедури.

Далі зупинилися у Рожищенському центрі зайнятості, працівники якого зробили екскурсію приміщенням, а також запросили відвідати семінар по крільництву. По тому вдалося поспілкуватися з місцевою знаменитістю − Володимиром Іщуком. Отож РЕКЛАМА, варто зазначити, абсолютно безкоштовна. «Якщо бажаєте покоштувати найсмачнішого у світі виногораду, їдьте у село Дубище, Рожищенського райну і шукайте пана Іщука», − всі хто коштував цей виноград, втому числі і журналісти, які мали нагоду ще поспілкуватися з підприємцем, переконують, ні з чим не зрівняти, причому сорти не гірші, як в Одесі чи в Криму. І це, зважаючи на клімат Волині. Чоловік окрім виногораду займаєтся також кролярством і бджільництвом.

А цей бізнес, напевне, найгарніший. Адже довелося побувати у квітковому магазині, що в смт Торчин Луцького району, і познайомитися з 22-річної Сніжаною Люх. Доволі юний вік, щоб в теперішніх умовах «розкрутитися» на цілий магазин, ще більший подив викликає те, що дівчина почала свою справу у 19 років. За спиною лише школа, але бажання працювати було велике, отож юнка подалася за порадою до центру зайнятості. По тому був власний бізнес-план, і велике бажання досягти успіху зіграло свою роль. На запитання, чому ж саме квіти, адже це делікатний товар, який потребує постійного догляду, Сніжана відповіла так: «Спочатку я працювала в супермаркеті «Наш край» касиром, а потім мені дуже захотілося продавати квіти, взагалі, я люблю дуже квіти.... Я поїхала в центр зайнятості, мені там допомогли, послали на курси у ВІЄМ, нас навчили, як працювати, і я відкрила «підприємця». Зараз дівчина працює сама, композиції з квітів також виконує самотужки, проте у планах розширити бізнес.

І остання зупинка – місто Луцьк, центр ремонту теле- та радіоапаратури. Ще один підприємець − Валерій Дубовий, який знайшов власний заробіток. починаючи зі статусу безробітного. Найцікавішим є те, що у підприємця та його напарника «золоті руки», адже серед апаратури можна побачити справжнісінький антикваріат, для прикладу, хоча б радянська телерадіола, журналісти навіть пожартували, мовляв, збереглася ще з часів Хрущова. Майстер розповідає, що її обов’язково поремонтують, і зроблять кольоровий «телевізороприймач», такі речі, за його, словами купують для інтер’єру у ретро-кафе.