Відлуння тижня (25.01 – 01.02)

З наближенням до дня «ікс» і «Волинська правда» все більше переконується: очевидно, найголовніші випробування чекають нас (державу й суспільство загалом, як і кожного зокрема) вже після 7 лютого. Хоча обриси неминучого вже проглядалися-відчувалися минулого тижня: з «накручуванням» цін, з трагікомедіями в парламенті і на ТБ, зі стимулюванням почуття безвиході, речником якого став сам гарант. Начебто рівнозначно зневажаючи обох претендентів на нібито його власне крісло, пропонує голосувати проти обох (фактично підтримуючи одного). Тобто, залишається і тим, кого називають пересічними українцями, електоратом, біомасою, бидлом (на фоні промовистих лозунгів про Україну для людей) теж вмити руки, відректися від права вибору, дружно потонути вслід за політичним потопельником?

 Слава Богу, наш народ далеко не такий осліплено-наївний, довірливо одурений, він радше дослухається до молитовних настанов архіпастирів (і святійшого Патріарха Філарета, і блаженнійших предстоятелів УГКЦ та УПЦ), до голосу совісті, обов’язку перед пам’яттю та майбуттям.

«Перемагає смуга політичної нестабільності»

«Політична думка» надала можливість провідним політологам висловитися про тенденції розвитку країни у випадку перемоги Віктора Януковича на президентських виборах. «Він людина російської культури, російського орієнтування взагалі, але, в той же час, його не можна вважати орієнтованим на Росію в економічному плані, – вважає Кость Бондаренко. –У разі перемоги Януковича політична боротьба лише загостриться». Однак, на думку Віктора Небоженка, «в той же час, Янукович буде ще більшим розчаруванням для Москви, ніж Лукашенко зараз для Кремля». Внаслідок того, що донецьке фінансово-промислове угруповання «підімне під себе всі олігархічні групи, … це буде створенням єдиного економічного авторитаризму». А Володимир Фесенко підкреслює: «Якщо перемагає Янукович на президентських виборах, то в країні перемагає смуга політичної нестабільності». Відтак він уточнює, що тоді вона триватиме «дуже довго».

«Не з любові до провідника ОУН, а з ненависті до Юлії Тимошенко»

Володимир Яворівський, голова НСПУ, вважає, що присвоєння (посмертно) звання Героя України Степанові Бандері перед другим туром виборів мало на меті допомогти Вікторові Януковичу виграти президентські перегони. «Очевидно, що указ про присвоєння звання Героя України Степанові Бандері – не з любові до провідника ОУН, а з ненависті до Юлії Тимошенко», – констатує він в УНІАНі. Володимир Яворівський нагадує, що від звання Героя відмовилася геніальна українська поетеса Ліна Костенко, оскільки воно дискредитоване. «Завдяки Степану Бандері і бандерівському руху, – підкреслює Яворівський, – в середині ХХ століття ця ідея (відновлення державності України) знову ожила. С.Бандера чотири роки відсидів у фашистських концтаборах. Ось вам і «зв’язок з фашизмом», який йому закидала радянська пропаганда».

«…теж навряд чи затягнеться»

Як вважає Олександр Михельсон («Главред»), «головний наслідок «епохи Ющенка» – це певне щеплення від ідеалізму». Зірок з неба вже набрано, але вони не зігріли». На його думку, «п’ятирічка» глави держави відрізняється від «десятирічки» Кучми тим, що Віктор не правив, не керував, а просто «царював». Михельсон переконаний: «Віктор Ющенко зробив великий внесок у цілком імовірну перемогу Віктора Януковича». Підбиваючи підсумки, він водночас прогнозує: «Епоха Ющенка» вийшла короткою, «епоха Януковича», якщо вона таки настане, теж навряд чи затягнеться».

«Коли це станеться…»

Анатолій Гриценко, екс-кандидат на пост глави Української держави, зауважив «Столичным новостям», що вже в 2011 році можуть відбутися наступні перегони. «Попереду на нас чекають нові президентські вибори, – переконаний він. – Коли це станеться: через рік, півтора, два – це лише питання часу».

«…змусить Україну у багато чому позбутися незалежності»

Європейський Союз втратив нашу країну, адже керівники ЄС були «зайняті внутрішніми суперечками про нову Конституцію, боячись, що трудові мігранти зі Сходу заполонять Захід, не називаючи навіть Україну європейською країною». Таку думку, за повідомленням NEWSru.ua, висловив у журналі «NEWSWEEK» Оуен Меттьюз. Він докоряє ЄС, що наша держава, будучи на межі економічного колапсу, звернеться за допомогою до Кремля. «Операція з Росією змусить Україну у багато чому позбутися незалежності і загострить обстановку у вибухонебезпечному регіоні», – робить висновок Меттьюз.

«Настав час випробування»

За повідомленням офіційного веб-сайту УПЦ КП, святійший Патріарх Філарет звернувся до вірян з закликом обов’язково взяти участь у виборах 7 лютого. «Ворогів багато, вони озброюються і неправдивим словом, і грошима, і переконують нас: не ідіть на вибори, – констатує предстоятель. – Тому ви не слухайте цих неправдомовників. Треба йти на вибори і захищати Україну». Патріарх звертається до співвітчизників: «І тепер, коли настав час випробування, – не втратьмо Україну».

«Влитися в євроатлантичну цивілізацію»

Журналіст, політолог, письменник Анатолій Стріляний у «Коментарях» висловив переконання: «Найбільший уламок православ’я, званий «російською цивілізацією», вступив у завершальну стадію свого існування. Попереду – сходження з історичної арени». Він висловлює занепокоєння, «щоб Україна не розділила долю Росії». На думку Стріляного, «уціліти, підкреслимо, – означає влитися в євроатлантичну цивілізацію».

«Творимо історію, навіть коли не віримо в це»

Дивлячись у перспективу розвитку країни після інавгурації нового глави Української держави, Сергій Рахманін («Дзеркало тижня»), зазначає: «Хоч би хто з них не став наступником гаранта, який відходить від справ, нас чекає інша, страшніша казка». Він робить висновок: «Держава і громадяни синхронно живуть у кредит, у борг і так само синхронно банкрутують». Однак це дає підстави «пересічним» українцям знімати з себе відповідальність, адже «ми, як і раніше, творимо історію, навіть коли не віримо в це. Нитки долі в наших поки що слабких руках». Тому, переконаний Рахманін, «переживши епоху безвір’я, ми переживемо й епізод зневірювання. Нас робить сильнішими все, що нас не вбиває».

Сильнішими, монолітнішими, попри все, мусимо стати вже зараз. Інакше нам (державі, народу, кожному зокрема) просто не виявиться місця у часопросторі історичного буття. За те, що буде завтра, відповідальні всі ми: від спрацьованого трударя – до збанкрутілих вершителів доль, на літаки яких чекають аеродроми як не Москви, то Вашингтона.